ПОСТНЕКЛАСИЧНА РАЦІОНАЛЬНІСТЬ: ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНИЙ ДИСКУРС В НАУЦІ І ОСВІТІ

Анотація

Фундаментальною відповіддю на виклик епохи криз та переходу до нового способу цивілізаційного розвитку може бути формування нового типу  раціональності. Відповідно в  рамках  сучасної  науки  відбувається  становлення  постнекласичної  раціональності  як раціональності трансдисциплінарного дискурсу з обов’язковим „гуманітарним ефектом”. Останньому  притаманні,  насамперед,  такі  феномені  як  людиномірність  і трансгуманітарність,  відмова  від  антропоцентризму  і  активізму  модерного  типу.  Його підґрунтям  є  методологічна  переорієнтація  на  парадигму  складності,  самоорганізації  і „онтологічного розмикання”. 

Ключові слова: постнекласична раціональність, трансдисциплінарність, людиномірність, трансгуманітарність, самоорганізація, складність.

Фундаментальным ответом на вызов епохи кризисов и перехода к новому способу цивилизационного  развития  может  быть  формирование  нового  типа  рациональности. Соответственно  в  рамках  современной  науки  развивается  постнеклассическая рациональность  как  рациональность  трансдисциплинарного  дискурса  с  обязательным „гуманитарным эфектом”. Для последнего характерны, прежде всего, такие феномены как человекомерность  и  трансгуманитарность,  отказ  от  парадигмы  антропоцентризма  и активизма  модерного  типа.  В  его  основе  лежит  методологическая  переориентация  на парадигму  сложности, самоорганизации и „онтологического размыкания”.

Ключевые  слова:  постнеклассическая  рациональность,  трансдисциплинарность, человекомерность, трансгуманитарность, самоорганизация, сложность.

The formation of the new type of rationality is a fundamental response to the demands of times  of  crises  and  transition  to  a  new  way  of  civilization  development.  Post-non-classical rationality  is  becoming  as  the  rationality  of  a  transdisciplinary  discourse  with  the  obligatory humanitarian  impact  in  the  framework  of  present  science.  The  latter  is  characterized  by  such phenomena  as  the  “human  dimensionality”  and  the  transhumanitarity,  the  rejection  of  the paradigm  of  anthropocentrism  and  the  activism  of  the  modern  type.  It  is  based  on  the methodological reorientation to the paradigm of complexity, self-organization and “ontological opening”.

Keywords:  post-non-classical  rationality,  transdisciplinarity,  human  dimensionality, transhumanitarity, self-organization, complexity