ДРАМА В. ХЛЕБНИКОВА «ГОСПОЖА ЛЕНИН» И ИЗМЕНЕНИЕ ПАРАДИГМЫ ВОСПРИЯТИЯ ЛИЧНОСТИ В ХХ ВЕКЕ

Анотація

Стаття присвячена вивченню драми В. Хлєбнікова «Пані Ленін» у контексті зміни парадигми сприйняття особистості в ХХ столітті філософами, психологами, письменниками. Обґрунтовується ідея, що в указаному творі драматург використовує принцип «розділення свідомості» не для того, щоб показати «хвору» свідомість, а для того, щоб детально відобразити вну трішній світ Пані Ленін, а «зовнішній світ» показати крізь призму сприйняття головної героїні, що мало на меті досягнення «ефекту занурення» глядача/читача у суть драми. Було розглянуто риси, завдяки яким визначили жанрову специфіку твору (монодрама). Автор вказує на спільність ідей Ф. Сологуба, М. Евреїнова та В. Хлєбнікова, що стосуються втілення принципів некласичного театру у власній творчості. Виявлено риси «нового» театру, що були використані драматургом при написанні твору та окреслена мета їх функціонування в тексті. Автор вказує на використання письменником «ігрового слова» та припускає, що їх розгадка важлива для коректного розуміння сутності його драматичних творів. Також у статті розглядаються спільні риси сприйняття особистості Ф. Ніцше та В. Хлєбніковим.

В результаті дослідження автор статті визначив жанрову специфіку драми «Пані Ленін»; окреслив риси «нового театру» в творі; звернув увагу на те як зміна парадигми сприйняття особистості в ХХ столітті відобразилась у зображенні головної героїні; вказав на спільні погляди Ф. Сологуба, М. Евреїнова та В. Хлєбнікова на впровадження принципів некласичного театру у сучасне митцям театрельне мистецтво.

Ключові слова: монодрама, «розділена свідомість», «новий» театр, некласичний театр, «моя драма», «внутрішній театр».

 Статья посвящена изучению драмы В. Хлебникова «Госпожа Ленин» в контексте изменения парадигмы восприятия личности в ХХ веке философами, психологами, писателями. Обосновывается идея о том, что в указанном произведении драматург использует принцип «разложения сознания» не для того, чтобы показать «больное» сознание, а для того, чтобы показать личность изнутри, а остальной мир – через призму восприятия главной героини, с целью достичь «эффекта погружения» зрителя/читателя в суть драмы. Рассмотрены черты, благодаря которым, данное произведение можно отнести к жанру монодрамы. Автор прослеживает сходство идей Ф. Сологуба, Н. Евреинова и В. Хлебникова, касающиеся воплощения принципов неклассического театра на практике. Показаны черты «нового», театра, которые были использованы при создании драмы «Госпожа Ленин» и раскрыта цель их функционирования в произведении. Автор обнаруживает использование драматургом «игрового слова», которое, по его мнению, является важным ключом для понимания драматических произведений писателя. Также в статье указываются сходства восприятия личности Ф. Ницше и В. Хлебниковым.

В результате исследования были сделаны выводы о жанровой принад лежности произведения «Госпожа Ленин»; выявлены черты «нового театра» в драме; показано как изменением парадигмы восприятия личности в ХХ веке отразилось на изображении внутреннего мира главной героини (Госпожи Ленин); прослежено сходство идей Ф. Сологуба, Н. Евреинова и В. Хлебникова относительно внедрения черт «нового театра» в современное им театральное искусство.

Ключевые слова: монодрама, «разложение сознания», «новый» театр, неклассический театр, «моя драма», «внутренний театр».

 The article analyses how changing a paradigm in the perception of personality (in philosophy, psychology and literature) was reflected in V. Khlebnikov’s drama «Lady Lenin». The author presents the idea that dramaturgist used dividing protagonist’s consciousness into parts (different «voices» such as «Voice of Fear» «Voice of Will», «Voice of Mind» etc.) in order to show psychological aspect of a person, how she feels inside. Other world presented only through a «talk» of inside «voices», through Lady Lenin’s consciousness. The author explains that the protagonist is not an insane. Using the method of «dividing» writer wanted to take away borders between the heroine and audience/reader, make effect of «immersion» into the play. The article analyses features of monodrama, features of a «new» theatre in the writing. The author demonstrates a similarity between F. Niche’s and V. Khlebnikov’s conceptions of personality, compares F. Sologub’s, N. Evreinov’s and V. Khlebnikov’s notions about introduction nonclassical ways of reforming the theatre. It also shows that a correct interpretation of «playing words», which are used by writer, becomes new keys for understanding artist’s dramaturgy.

Key words: monodrama, «new» theatre, nonclassical theatre, «my drama», «inner theatre».