МІФОПОЕТИКА МЕТАФІЗИЧНОЇ ЛІРИКИ Е. МАРВЕЛЛА ТА ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС В АНГЛІЇ ХVII СТ.

Анотація

Англійська метафізична література XVII ст. репрезентує своєрідний погляд на світ крізь міф. Середина XVII ст. в англійській літературі припадає на трагічний час в історії нації – громадянська війна, переоцінка цінностей, зміна форм правління. Біблійний, античний міфи актуалізуються у творчості англійських метафізиків з прагматичною метою : дати оцінку сьогодення із позицій вічності.

Мета нашого дослідження полягає у висвітленні кореляції міфу і творчості англійського поета-метафізика Е. Марвелла. Доведено, що Е. Марвелл почасти звертається до міфологічної парадигми родючості, яка простежується в дихотомії життя і смерті. Звернення до міфу дозволяє автору висвітлити історичні події із несподіваного боку («Бідолашний друг», «Оплакування німфи смерті оленятка», «Сад» та ін.). Разом з тим біблійний міф про кінець світу почасти присутній у всіх ліричних творах митця. Ліричний герой Е. Марвелла демонструє епікурейську філософію capre diem, услід за якою життя варте того, щоб прожити із задоволенням. Християнська догматика утверджується автором в образах доброчесності – невинної жертви, дівочої цноти, краплі бурштину, весняного саду, ліліях і трояндах. Таким чином, митець схильний підкреслювати думку про те, що ідеальний світ далекий від земного, а між земним і небесним світами простягаються неосяжні пустелі вічності.

Ключові слова: метафізична поезія, бароко, міф, алюзія, міфологічна парадигма.

Английская метафизическая лирика XVII в. представляет своеобразный взгляд на мир сквозь миф. Средина XVII в. в английской литературе и в истории нации во время гражданской войны связана с переоценкой ценностей и изменениями формы правления. Художники барокко обращаются к библейному и античному мифам с прагматической целью: дать оценку современным событиям с точки зрения вечности.

Целью нашего исследования является анализ взаимоотношений мифа и литературы барокко, на примере творчества английского поэта-метафизика Э. Марвелла. Доказано, что Э. Марвелл чаще всего обращается к мифологической парадигме плодородия, что раскрывается в дихотомии жизни и смерти. Обращение к мифу позволяет автору показать исторические события с неожиданной точки зрения («Несчастный влюбленный», «Сад», «Нимфа, оплакивающая смерть своего олененка»). Вместе с тем библейский миф о конце мира присутствует почти во всех произведениях писателя. Лирический герой Э. Марвелла демонстрирует эпикурейскую философию capre diem, то есть прожить жизнь с удовольствием, ловить момент. Христианская догматика утверждается автором в образах добродетели – невинной жертвы, девственности, янтарных каплях, весеннего сада, лилий, роз. Таким образом, в своих произведениях художник подчеркивает мысль об отсутствии идеального пространства в земном мире, и большом разрыве между земным и небесным мирами.

Ключевые слова: метафизическая поэзия, барокко, миф, аллюзия, мифологическая парадигма.

Questions of the correlation of myth and the English baroque literature has been widely debated in the English literary criticism, by such scholars as P. Devidson, S. Zwicker, C. Burrow, N. Smith. However, they have not adequately addressed the issue of mythopoeia of E. Marvell’s lyrics.

Specifically, in my prospect, I am looking at the implementation of myth, especially biblical myth about the last day and the ancient myth of fertility, in order to show them in modern days and their value from the view of eternity (“The Unfortunate Lover”, “The Garden’, “The Nymph complaining for the death of her fawn” etc.). The lyrical character demonstrates the Epicurean philosophy of capre diem, that means to catch the moment and enjoy your life, not thinking of the future. The Christian stereotypes are revealed in the symbols of virtue such as an innocent victim, amber tears, spring garden, lilies and roses. In conclusion, it is obvious that the artist shows the absence of the ideal world within the Earth and the distance between the Earth and Heaven that spreads over “the vast deserts of Eternity”.

Key words: metaphysical poetry, baroque, myth, allusion, mythopoeic paradigm.