ПАРАДОКСИ У П’ЄСІ КЛОДА МАНЬЄ «БЛЕЗ»

Анотація

У творі французького письменника Клода Маньє (1920–1983 р.ж.) «Блез» 1959 р. простежуються риси «театру абсурду», серед яких домінує творчий прийом парадоксу. Метою статті є виявлення концептуальних естетичних засад «театру абсурду» у п’єсі К. Маньє «Блез». За жанром п’єсу доречно визначити як комедію, що експериментально насичена елементами фарсу, буфонади, але відповідно «сучасному» світосприйняттю ХХ ст. Зовсім несправедливо здобутки К. Маньє не вписані літературознавцями у дискурс «театру абсурду». Творчість К. Маньє визначають як «комедію ситуацій» – класичний жанровий різновид, який розбудовано на несподіваних раптових поворотах сюжету, прихованій інтризі, збігові обставин, де провідним повстає випадок. Слід зауважити, що твір К. Маньє «Блез» утворено на концептуальних засадах «театру абсурду», що виявляється у хаотичному нагромадженні випадковостей, впровадженні у сюжеті безглуздих ситуацій, які формують логіку обставин, ірраціоналізмі дійових осіб, експерименту, відсутності трагізму в усвідомленні аморальності, парадоксах.

Ключові слова: Клод Маньє, театр абсурду, парадокси, дійові особи, конфлікт, ідея.

В произведении французского писателя Клода Маньє (1920–1983 г.ж.) «Блез»1959 г. прослеживаются черты «театра абсурда», среди которых доминирует творческий приём парадокса. Целью статьи является выявление концептуальных эстетических черт «театра абсурда» в пьесе К. Манье «Блэз».

Жанр пьесы уместно обозначить как комедию, которая экспериментально насыщена элементами фарса, буффонады, но соответственно «современному» мировосприятию ХХ ст. Совсем несправедливо творческие находки К. Манье не вписаны литературоведами в дискурс «театра абсурда». Творчество К. Манье обозначили как «комедию ситуаций» – классическая жанровая разновидность, которая выстроена на неожиданных внезапных поворотах сюжета, припрятанной интриге, стечению обстоятельств, где основным представлен случай. Необходимо отметить, что произведение К. Манье «Блез» построено на концептуальных основах «театра абсурда», что проявляется в хаотичном нагромождении случайностей, введение в сюжет глупых ситуаций, которые формируют логику обстоятельств, иррационализме действующих лиц, эксперименте, отсутствии трагизма в осознании аморальности, парадоксах.

Ключевые слова: Клод Манье, театр абсурда, парадоксы, действующие лица, конфликт, идея.

In the work by the French writer Claude Magnier (1920–1983) we can observe the features of the theatre of the absurd, among which the creative method of paradox dominates. The aim of the article is the analysis of the conceptual aesthetic features of the theatre of the absurd in the Play by Claude Magnier “Blaise”. It is appropriate to classify the play as a comedy, which is experimentally filled with elements of farce, buffoonery, but is in accordance with the “modern” world-view of the 20^th century. It is completely unjustified that Claude Magnier’s achievements are not included into the discourse of “the theatre of the absurd” by literary critics. The work of Magnier is being determined as situation comedy – classical genre type which is built upon unexpected plot turns, hidden intrigue, concatenation of circumstances where chance plays leading role. It is important to mention, that the work by Claude Magnier is based upon conceptual foundation of the theatre of the absurd, that being displayed by chaotic accumulation of chances, including into the plot absurd situations that form the logic of context, irrationalism of characters, experiment, absence of tragic element in realization of immorality, paradoxes.

Key words: Claude Magnier, the theatre of the absurd, characters, conflict, idea.