ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ П’ЄСИ КРІСТОФЕРА МАРЛО «ПАРИЗЬКА РІЗАНИНА»

Анотація

П’єса  Крістофера Марло «Паризька різанина» («The Massacre at Paris») 1593 р., є останнім драматичним твором письменника. К. Марло трансформує жанр трагедії, об’єднуючи у п’єсі родові ознаки драми та епосу. До трагедії письменник привносить тип сюжету з новели, запозичуючи також і тип героя De casibus, який дає простір для реалізації освітніх ідей письменника.

Використовуючи тільки репліки персонажів, К. Марло дає глядачу чітке уявлення про кожну дійову особу у п’єсі, її характер, зовнішність, ставлення до подій у країні.

Від першого до останнього слова у п’єсі герцог де Гіз зневажає своїх супротивників і жертв. Протягом усього сюжету він на рівні ідей є носієм філософії Н. Макіавеллі, хибне трактування якої було досить популярним в Англії XVI ст.

Художні образи у п’єсі надзвичайно витончено передають задум драматурга. Королева, герцог де Гіз, король та решта придворних дають змогу читачеві поглянути на сучасні їм історичні події під іншим кутом зору. Варфоломіївська ніч є продуктом амбіцій та обожнення власного «ego» герцогом де Гізом. Хибний шлях, по якому він пішов викликав розправу та вбивство сотень невинних людей.

         Ключові слова: К. Марло, трагедія, De casibus, драматична хроніка.

Пьеса Кристофера Марло «Парижская резня» («The Massacre at Paris») 1593 г., является последним драматическим произведением писателя. К. Марло трансформирует жанр трагедии, объединяя в пьесе родовые признаки драмы и эпоса. К трагедии писатель привносит тип сюжета из новеллы, заимствуя также и тип героя De casibus , который дает простор для реализации образовательных идей писателя.

Используя только реплики персонажей, К. Марло дает зрителю четкое представление о каждом действующем лице в пьесе, ее характере, внешности, отношении к событиям в стране.

От первого до последнего слова в пьесе герцог де Гиз презирает своих противников и жертв. На протяжении всего сюжета он на уровне идей является носителем философии Н. Макиавелли, ложная трактовка которой была довольно популярна в Англии XVI в.

Художественные образы в пьесе чрезвычайно изящно передают замысел драматурга. Королева, герцог де Гиз, король и остальные придворных позволяют читателю взглянуть на современные им исторические события под другим углом зрения. Варфоломеевская ночь является продуктом амбиций и обожания собственного «ego» герцогом де Гизом. Неверный путь, по которому он пошел вызвал расправу и убийство сотен невинных людей.

Ключевые слова: К. Марло, трагедия, De casibus, драматическая хроника.

A piece of Christopher Marlowe «The Massacre atParis» written in 1593, is the latest dramatic work of the writer. K. Marlow transforms tragedy genre, combining in a play generic features of drama and epic. The writer brings into tragedy the plot type of a short story, borrows a type of hero De casibus, which provides space for educational ideas of the writer.

Using the characters speech, K. Marlowe gives the viewer a clear idea of each character in the play, his character, appearance, attitude to the events in the country.

From the first to the last word in the play the Duke de Guise despises his opponents and victims. Throughout the story he is a bearer of ideas of philosophy of Machiavelli, a false interpretation of which was quite popular inEnglandin the XVI .

Artistic images in the play convey the idea of the playwright extremely elegantly. The Queen, the Duke of Guise, the king and the rest of the court allow the reader to have a look at their contemporary historical events from a different angle. St. Bartholomew’s Day massacre is a product of his own ambition and adoration «ego» of Duc de Guise The wrong way that he took caused violence and the killing of hundreds of innocent people.

Keywords: tragedy, De casibus, dramatic chronicle.