ОБ ОДНОЙ ИЗ ФОРМ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО АНАЛИЗА В РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ РУБЕЖА ТЫСЯЧЕЛЕТИЙ

Анотація

В статті йде мова про таке принципово важливе явище сучасної літератури, як посилення автобіографізму (біографізму) та трансформацію його в сповідальність. Нагнітання сповідальності посилюється завдяки активізації в системі персонажів сучасної літератури «гамлетизованої особистості», яка дуже привержена до діалогічних монологів, які визначають лінгвістичну суть сповіді. Найбільш наочно та послідовно це просліджується у моноп'єсах – продуктивному, навіть модному явищі драматургії кінця ХХ – початку ХХI століть. В прозі сповідальне начало як сюжетобудівне та здійснююче зв'язок «автор – персонаж – читач» багатоаспектно представлено у В. П'єцуха, Ю. Полякова, О. Сазанович, Л. Улицької, С. Мінаєва, О. Кабакова, О. Меліхова. Саме сповідальність максимально суб'єктивує розповідання, створює особливу інтимну манеру спілкування з читачем, а також ілюзію співавторства письменника та читача. В ліриці відверта «єсенінська» сповідальність більш властива жінкам (Л. Міллер, М. Аввакумова, І. Кабиш, В. Павлова, О. Ісаєва, І. Лиснянська та ін..) та поетам-іронікам (Т. Кібіров, О. Левін, І. Іртеньєв, І. Губерман, В. Вишневський). Автор статті стверджує, що біографізм, автобіографізм, сповідальність – взаємозв'язані та взаємопереходні явища в сучасній літературі, що докорінно змінюють традиційні якості літератури і в той же час дозволяють відобразити багато суттєвих сторін сучасного життя через душу людини.

Ключеві слова: автобіографізм, сповідальність, психологізм, іронія, самоіронія.    

В статье идет речь о таком принципиально важном явлении современной литературы, как усиление автобиографизма (биографизма) и трансформации его в исповедальность. Нагнетание исповедальности усиливается за счет активизации в системе персонажей современной литературы «гамлетизированной личности», весьма приверженной к «диалогическим монологам», которые определяют лингвистическую суть исповеди. Наиболее наглядно и последовательно это прослеживается в монопьесах – продуктивном и даже модном явлении драматургии конца ХХ – начала ХХI веков. В прозе исповедальное начало как сюжетообразующее и осуществляющее связь «автор – персонаж – читатель» многаспектно представлено у В. Пьецуха, Ю. Полякова, Е. Сазанович, Л. Улицкой, С. Минаева, А. Мелихова. Именно исповедальность максимально субъективирует повествование, создает особую интимную манеру общения с читателем, а также иллюзию соавторства писателя и читателя. В лирике откровенная, «есенинская», исповедальность присуща в большей мере женщинам (Л. Миллер, М. Аввакумова, И. Кабыш, В. Павлова, Е. Исаева, И. Лиснянская и др.) и поэтам-ироникам (Т. Кибиров, А. Левин, И. Иртеньев, И. Губерман, В. Вишневский). Автор статьи утверждает, что биографизм, автобиографизм, исповедальность – взаимосвязанные и взаимопереходящие явления в современной литературе, в корне меняющие многие традиционные свойства литературы (например, взаимоотношения сюжета и фабулы в прозе и драме, структуру лирического героя в поэзии) и в то же время позволяющие отразить многие сущностные стороны современной жизни через душу человека.

Ключевые слова: автобиографизм, исповедальность, психологизм, ирония, самоирония.

The article describes such fundamentally important phenomenon of contemporary literature as increasing autobiographical element (biographism) and its transformation into confessional. Discharge of confession enhanced by activating the system of character in contemporary literature «gamletized personality», that is committed to the «dialogic monologues», define the linguistic essence of confession. Most clearly and consistently it can be seen in monoplays – productive and even trendy phenomenon in drama of late XX – early XXI centuries.

In prose the confessional element as plot-structuring and communicating the connection «the author – the character – the reader» in variety of aspects is represented in works of V. Petsuh, Yu. Polyakov, E. Sazanovich, L. Ulitskaya, S. Minaev, A. Melihov. It is the confessional element that subjectifies narrative and creates a special intimate way of communicating with the reader, as well as the illusion of co-authorship of the writer and the reader.

In lyric outright «Esenin’s» confession is mostly inherent in women’s works (L. Miller, M. Avvakumova, I. Kabysh, V. Pavlova, E. Isaeva, I. Lisnyanskaya etc.) and poets-ironists  (T. Kibirov, A. Levin, I. Irtenev, I. Guberman, V. Vishnevsky).The author argues that biographism, autobiographism, confession are interrelated phenomena in contemporary literature. They are radically changing the properties of many traditional features of  literature (eg, the relationship of the plot and storyline in prose and drama, the structure of lyrical poetry) and allow to reflect many of the essential aspects of modern life through the human soul .

Keywords: autobiographism, confessional, psychology, irony, self-irony.