ИНТЕРМЕДИАЛЬНОСТЬ В ПОВЕСТИ ЛАДЫ ЛУЗИНОЙ «НИКОЛА МОКРЫЙ»

Анотація

У статті розглядається одна з повістей сучасної української російськомовної письменниці Лади Лузіної «Микола Мокрий» (2011), що входить до циклу «Київські відьми» і до цього не ставала об'єктом спеціального вивчення літературознавства. Метою дослідження є розгляд її інтермедіального простору, а саме залучення автором засобів музики, театру і живопису (іконографії). Завданням став розгляд основних особливостей використання в художньому тексті засобів невербальної образотворчості. Вивчення повісті дозволяє розширити уявлення як про шляхи розвитку постмодернізму в російськомовній літературі сучасної України, так і про трансформацію в ній теми/образу Києва. В результаті дослідження з'ясовано, що в повісті Лади Лузіної реалізовано інтермедіальний аспект, що відбувається, насамперед, на вербальному рівні шляхом опису театральних видовищ, ікон, введення до розповіді народних пісень (колядок, русальних). Невербальний рівень, заснований на тому, що читач повинен бути добре знайомим зі згадуваними у повісті творами мистецтва і розрахований переважно на підготовлену аудиторію, в «Миколі Мокрому» виражений менш явно, ніж у попередніх частинах циклу.

Ключові слова: інтермедіальність, фентезі, іконографія, конфлікт, жанр.

В статье рассматривается одна из повестей современной украинской  русскоязычной писательницы Лады Лузиной «Никола Мокрый» (2011), входящая в цикл «Киевские ведьмы» и до этого не становившаяся объектом специального изучения литературоведения. Целью исследования является изучение её интермедиального пространства, а именно, привлечения автором средств музыки, театра и живописи (иконографии). Задачей стало рассмотрение основных особенностей использования в художественном тексте средств невербальной изобразительности. Изучение повести позволяет расширить представление как о путях развития постмодернизма в русскоязычной литературе современной Украины, так и о трансформации в ней темы/образа Киева. В результате исследования выяснено, что в повести Лады Лузиной реализован интермедиальный аспект. Он реализуется, прежде всего, на вербальном уровне через описание театральных действ, икон, введение в ткань повествования народных песен (колядок, русальных). Невербальный уровень, основанный на том, что читатель должен быть хорошо знаком с упоминающимися в повести произведениями искусства и рассчитанный преимущественно на подготовленную аудиторию, в «Николе Мокром» выражен менее явно, чем в предыдущих частях цикла.

         Ключевые слова: интермедиальность, фэнтези, иконография, конфликт, жанр. 

One of the stories by modern Ukrainian Russian-speaking writer Lada Lusina “Nikola Mokryi” (2011) is examined in the article. This story is a part of the cycle “Kyiv Witches” and until now it hasn’t become the object of special study. The aim of the work is the researching of its intermedial space, namely the author’s usage of the means of music, theatre and painting (iconography). The examining of main peculiarities of using the means of nonverbal image in a fiction text became the task of this work. The story studying allows extending an idea about the ways of postmodernism development in the Russian language Literature in modernUkraineas well as about the transformation of Kyiv theme/image in it. As a result of the research it was found that in the story by Lada Lusina the intermedial aspect had been realized that, first of all, was taken place on a verbal level by describing theatrical performances, icons and introduction folk songs (carols, mermaid songs) into the narration. Nonverbal level is based on that fact that the reader must be well acknowledged with the works of art which were mentioned in the story and designed mainly for the prepared audience. In “Nikola Mokryi” this level is expressed less clearly than in the previous parts of the cycle.  

Keywords: intermediality, fantasy, iconography, conflict, genre.