СПЕЦИФІКА ПАРАТЕКСТУАЛЬНОСТІ ЛІРИКИ О. ІРВАНЦЯ

Анотація

У статті розглянуто погляди літературознавців на паратекстуальність та її різновиди, зокрема заголовок та епіграф, як особливу зону між текстовою та позатекстовою реальністю, що є авторським коментуванням тексту і безпосередньо впливає на читацьке сприйняття.

Здійснено інтертекстуальний аналіз творів О. Ірванця і досліджено специфіку паратекстів із маркером «лист» у його віршах,що  підтверджує як різноплановість лірики О. Ірванця, так і варіативність функцій паратекстів.

Надаючи творам форми листа, автор вказує адресата, що в цьому випадку є ключем для розуміння настроїв віршів: соціально-іронічних, інтимно-герметичних, філософських; або ж зазначає час написання листа, не називаючи адресата, – в цьому випадку твори мають елегійний, сповідальний характер, що притаманно ранньому доробку поета, однак у будь-який період творчості незмінною лишається виняткове значення назви, за допомогою якої автор керує читацькою інтерпретацією.

Ключові слова: паратекстуальність, заголовок, епіграф, лист.

В статье рассмотрены взгляды литературоведов на паратекстуальность и ее виды, в особенности заглавие и эпиграф, как особенную зону между текстовой и внетекстовой реальностью, которая является авторским комментарием текста и непосредственно влияет на восприятие читателя.

Также проведен интертекстуальный анализ произведений А. Ирванца, исследована специфика паратекстов с маркером «письмо»  в его стихaх, что подтверждает как разноплановость лирики А. Ирванца, так и вариативность функций паратекстов.

Приравнивая произведения к письмам, автор указывает адресата, что в этом случае является ключом к пониманию настроения поэзий: социально-ироничных, интимно-герметичных, философских; или же отмечает время написания письма, не называя адресата, – в этом случае стихи имеют характер элегии, исповеди, что свойственно ранним произведениям поэта, но во все периоды творчества неизменной остается исключительная роль заглавия, с помощью которого автор управляет читательской интерпретацией.

Ключевые слова: паратекстуальность, заглавие, эпиграф, письмо.

The article discusses the opinions of scholars on the paratextuality and its kinds, especially on the title and the epigraph as special zones between textual and out-textual reality. It is the author’s commentary that has influence on the reader’s perception.

Also the article deals with the specific nature of paratexts marked as «letters» in poems by A. Irvanets. The results confirm both the variety of his poetry and the variety of functions of paratexts.

         Author indicates the addressee by naming his poems «letters», which helps to understand the moods of his poetry: social-ironical, intimate-hermetical, and philosophical. In other cases, author does not point out the addressee, but indicates the time of writing. In the beginning of his artistic career his verses have an elegic, confessional nature. The special role of the title does not change, which helps to control the reader’s interpretation.

Key words: paratextuality, title, epigraph, letter.