РОЛЬ ПАРОДІЮВАННЯ У ТВОРЕННІ АВТОРСЬКОЇ СВІТОМОДЕЛІ І. СЕНЧЕНКА (ЗА ПОВІСТЮ «ЧОРНА БРАМА»)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню повісті «Чорна брама», яка традиційно вважалася «тематичною еміграцією» і тлумачилася критикою як боротьба французької бідноти зі своїми поневолювачами – феодалами й духовенством, а отже, твір цілковито відповідав соцреалістичним стандартам: чітко окреслено два класово ворожих табори – бідні ремісники («свої») та феодали й духовенство («чужі»).

Доведено, що твір є пародією на революційні твори, що мали завданням виховання бездумної відданості пролетарській справі. Події, що відбувалися в країні 30-х років, примусили письменника переглянути нав’язані державною ідеологією стереотипи й, незважаючи на реальну небезпеку, окреслити власну громадянську позицію,  яка полягає у спростуванні радянського міфу щодо місіонерської ролі пролетаріату. Звернення до пародіювання зображення героїв революції тогочасними творами дало можливість автору створити підтекстове заперечення «зовнішньої» оповіді, що передавало бачення письменником суспільно-політичних подій у країні.

Ключові слова: авторський міф, пародіювання, підтекстове заперечення оповіді, імпліцитна оцінка, іронічний підтекст; емоційний вплив, сугестивність. 

Статья посвящена исследованию повести «Черная брама», которая традиционно считались «тематической эмиграцией» и толковалась критикой как борьба французской бедноты со своими поработителями – феодалами и духовенством, а, следовательно, произведение полностью отвечало соцреалистическим стандартам: четко очерчено два классово враждебных лагеря – бедные ремесленники («свои») и феодалы и духовенство («чужие»).

Доказано, что произведение является пародией на революционные произведения, которые имели заданием воспитания бездумной преданности пролетарскому делу. События, которые происходили в стране в 30-е годы, заставили писателя пересмотреть навязанные государственной идеологией стереотипы и, невзирая на реальную опасность, очертить собственную гражданскую позицию, которая заключается в опровержении советского мифа относительно мессионерской роли пролетариата.

Обращение к пародированию изображения героев революции тогдашними произведениями дало возможность автору создать подтекстовое отрицание «внешнего» повествования, которое передавало виденье писателем общественно-политических событий в стране.

Ключевые слова: авторский миф, пародирование, подтекстовое отрицание повествования, имплицитная оценка, иронический подтекст; эмоциональное воздействие, сугестивность. 

The article investigates the story «The Black Dawn», which is traditionally considered «thematic emigration» and interpreted as criticism of the French poor struggle with their oppressors – the feudal lords and the clergy, and, consequently, the product fully meet the standards of Socialist Realism: clearly delineated two class hostile camps – the poor artisans («their») and nobles and the clergy («foreign»). It is proved that the work is a parody on revolutionary texts, which had the task of educating unthinking devotion to the proletarian ideas. Events that occurred in the country in the 1930s led the writer to revise the state ideology imposed stereotypes and, despite the real danger, to outline his own citizenship, which is in denial of the Soviet myth regarding missionary role of the proletariat. Appeal to parody the then revolutionary heroes image works has enabled the author to create the implied denial of the «outside» of the narrative, which revealed writer’s vision of socio-political events in the country.

Key words: author myth, parody, the implied denial, narrative, implicit assessment, ironic, subtext, emotional impact, suggestiveness.