НАПОЛЕОН В СТИХАХ СЕРЕБРЯНОГО ВЕКА

Анотація

В статті робиться спроба проаналізувати особливості інтерпретації наполеонівського міфу в поезії Срібного віку. Зауважується, що російський символізм відгукнувся на європейський наполеонівський міф не тільки апологетичними сторінками книги Д. Мережковського, але й віршами В’яч. Іванова та В. Брюсова. Розвінчання наполеонівського міфу в його романтичному та неоромантичному варіанті відбувалося в руслі загальної естетики футуризму.  Але це було б неможливо без попередньої літератури, в якій склалися сталі та добре зрозумілі поету сенси. У І. Сєверяніна експлуатується «старий» міф про підкорювача народів, а у В.В. Маяковського він розвінчується та іронічно знижується. Засобом для цього є полеміка з Лермонтовим.  Поряд із цим, паралельно з таким сприйняттям Наполеону виникає неоромантичне осмислення наполеонівського міфу М. Цвєтаєвою, яка творчо розвивала його, надаючи йому індивідуальне, майже інтимне осмислення. Російська література тієї пори була майже байдужою до цього міфу: його місце займали інші міфи.

Ключові слова: наполеонівський міф, індивідуальне осмислення міфу, неоромантична інтерпретація, іронічне зниження.

В статье анализируются особенности интерпретации наполеоновского мифа в поэзии Серебряного века. Отмечается, что русский символизм откликнулся на европейский наполеоновский миф не только апологетическими страницами книги Д. Мережковского, но и стихами Вяч. Иванова и В. Брюсова. Развенчание наполеоновского мифа в его романтическом и неоромантическом варианте шло в русле общей эстетики футуризма. Но без предшествующей литературы, в которой устоялись определенные и хорошо внятные поэту смыслы, это было бы невозможно. У И. Северянина эксплуатируется «старый» миф о покорителе народов, а у В.В. Маяковского он развенчивается и иронически снижается. Средством для этого является полемика с М.Ю. Лермонтовым. Наряду с этим, параллельно с таким восприятием Наполеона возникает неоромантическое прочтение наполеоновского мифа М. Цветаевой, которая творчески развивала его, давая ему индивидуальное, почти интимное прочтение. Русская литература той поры к этому мифу была, в сущности, равнодушна: его место занимали иные мифы.

Ключевые слова: наполеоновский миф, индивидуальный извод мифа, неоромантическая интерпретация, ироническое снижение.

We analyze in our article the special aspects of Napoleonic myth interpretation in the Silver Age of the Russian poetry. It is marked, that the Russian symbolism answered the European Napoleonic myth not only with the help of Merezhkovsky`s apologetic book pages, but also with the Vyach. Ivanov`s and V. Bryusov`s poetry. The dethronement of the Napoleonic myth in its romantic and neo-romantic edition happened in the tideway of common futurism aesthetics, but it could be impossible without the preceding literature, with the long-standing formed meanings, which the poet understand very good. I. Severyanin is using the «old» myth about the conqueror of the nations, but V. Mayakovsky dethroned it and decreased it ironically. The tool for it is his polemic with M. Lermontov. At the same time, parallel to such an perception of Napoleon appears a neo-romantic Tsvetayeva`s understanding of the Napoleonic myth, who developed it creatively and gave to it an individual understanding. The Russian literature of that time was properly indifferent to this myth: other myths were on its place.

Key words: Napoleonic myth, individual myth understanding, neo-romantic interpretation, ironic decrease.