ГОЛЕВСКИЙ ИНТЕРТЕКСТ В КНИГЕ С.Р. МИНЦЛОВА «ЗА МЁРТВЫМИ ДУШАМИ»

Е. В. Хинкиладзе

Анотація


Метою статті є аналіз гоголівського інтертексту у повісті С.Р. Мінцлова «За мертвыми душами» (1921). Матеріалом для статті є повість цього письменника, а також твори М.В. Гоголя, з якими здійснено порівняння. В результаті аналізу отримані висновки щодо функціонування творів М.В. Гоголя у якості зразку та джерела різних видів інтертексту. С.Р. Мінцлов використовує з цього зразку для наслідування назву, прізвища, які робить добре впізнаними, сюжетно-композиційну побудову, а також ремінісценції та алюзії для досягнення власної творчої мети – критики російського провінційного дворянства межі XIX–XX ст. Використання гоголівського інтертексту є також засобом встановлення відповідної традиції. Спостереження над гоголівськім інтертекстом дозволяє зробити висновки і щодо образу автору-оповідача, який має автобіографічний характер. Це образ бібліофіла, любителя російської культури, письменника. Силою свого таланту С.Р. Мінцлов поступається великому попереднику. Йому погано вдається гоголівська іронія, він набагато успішніше йде слідом за автором «Мертвих душ», експлуатує його знахідки. Це в цілому властиво прозі російської еміграції «другого» ряду, яка адаптує для читача досягнення «високої», класичної літератури, використовує її авторитет та статус «зразку».

Ключові слова: емігрантська белетристика. інтертекст, традиція, ремінісценція, алюзія.

Целью статьи является анализ гоголевского интертекста в повести С.Р. Минцлова «За мертвыми душами». Материалом для статьи является повесть этого писателя, а также произведения Н.В. Гоголя, с которыми осуществлено сравнение. В результате анализа получены выводы относительно функционирования произведений Н.В. Гоголя в качестве образца и источника разных форм интертекста. С.Р. Минцлов использует из этого образца для подражания название, хорошо узнаваемые фамилии, сюжетно-композиционное строение, а также реминисценции и аллюзии для достижения собственной творческой цели – критики русского провинциального дворянства рубежа XIX–XX ст. Использование гоголевского интертекста является также способом установления соответствующей традиции. Наблюдение над гоголевским интерекстом позволяет сделать выводы и относительно образа автора-повествователя, который имеет автобиографический характер. Это образ библиофила, любителя русской культуры, писателя. Силой своего таланта С.Р. Минцлов уступает своему великому предшественнику. Ему плохо удается гоголевская ирония, типизация, он гораздо успешнее идет вслед за автором «Мертвых душ», успешно эксплуатируя его находки. Это в целом свойственно прозе русской эмиграции «второго» ряда, которая адаптирует для читателя достижения «высокой», классической литературы, использует ее авторитет и статус «образца».

Ключевые слова: эмигрантская беллетристика, интертекст, традиция, реминисценция, аллюзия.

The purpose of this article is Gogol intertext’s analysis in the novel of S.R. Mintslov "For the dead souls." The novel of this writer and the  works of N.V. Gogol is the material for the article, which carried out the comparison. An analysis of the obtained findings on the functioning of N.V. Gogol’s works as a model and source of various forms of intertext. S.R. Mintslov uses of this role model name, well-recognized names, plot-composite structure, as well as reminiscences and allusions to achieve their own creative goals - criticism of Russian provincial gentry abroad XIX–XX century. Using Gogol intertext is also a way to establish appropriate tradition.

Observations concerning the Gogolian intertext allow for conclusions regarding the image of the narrator, which has an autobiographic nature, as well. This is an image of a bibliophile, an admirer of Russian culture, a writer. S.R. Minclov's talent is inferior to that of his great predecessor. While his handling of Gogolian irony and typing is poor, he is far more successful at following the author of "Dead Souls", making good use of his findings. This is generally typical of the Russian émigré "second-grade" prose, which adapts the achievements of the "high", classic literature for the reader, uses its authority and its "model" status.

Keywords: an emigrant fiction, an intertext, the tradition, a reminiscent, an allusion.


Повний текст:

PDF (Русский)

Посилання


Гоголь Н.В. Мертвые души: Поэма / Н.В. Гоголь. – М.: Художественная литература, 1985. – 368 с. («Классики и современники. Русская классическая литература»).

Гоголь Н.В. Миргород / Н.В. Гоголь. Вечера на хуторе близ Диканьки; Миргород – М.: Художественная литература, 1982. – 431 с. («Классики и современники. Русская классическая литература»).

Минцлов С.Р. За мертвыми душами / С.Р. Минцлов. – Париж: LEV, 1978. – 198 с.

Петровский Ю.А. Сергей Рудольфович Минцлов / Ю.А. Петровский, Е.А. Минцлова, Г.Н. Воронцова, Л.А. Новиков // Русские писатели. 1800–1917. Биографический словарь [Гл. ред. П.А. Николаев]. – Т. 4. – М.– П.– М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», Научно-внедренческое предприятие Фианит, 1999. – С. 86-88.

Пьеге-Гро Н. Введение в теорию интертекстуальности / Н. Пьеге-Гро [Пер. с фр. Г.К. Косикова, В.Ю. Лукасик, Б.П. Наумова, общ. ред. и вступ. ст. Г.К. Косикова]. – М.: Издательство ЛКИ, 2008. – 240 с.

Струве Г. Русская литература в изгнании / Глеб Струве. – 3-е изд., испр. и доп. Краткий биографический словарь русского Зарубежья [Р.И. Вильданова, В.Б. Кудрявцев, К.Ю. Лаппо-Данилевский. Вст. ст. К.Ю. Лаппо-Данилевского]. – Париж: YMCA-Press; М.: Русский путь, 1996. – 448 с.


Метрики статей

Завантаження метрик ...

Metrics powered by PLOS ALM

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.