МІФОПОЕТИКА СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПІСНІ

Людмила Гармаш

Анотація


У статті досліджується міфопоетичний рівень українських пісень створених під час російсько-української війни. Метою роботи є визначення міфопоетичної моделі українського суспільства і розкриття її змістовного навантаження. Звернення до семіотичного підходу пояснюється тим, що корпус пісень (більше 50 одиниць найменувань) розглядається як структурна і тематична єдність, яка є вторинною моделюючою системою. У піснях представлена модель світу, розуміння змісту якої є можливим за умови дешифрування її знакової системи, будова якої нагадує структуру природньої мови і має розглядатися в широкому культурному контексті та у співвідношенні з іншими явищами позатекстової реальності. Міфопоетичні уявлення про суспільство, актуалізовані в текстах пісень, спираються на бінарну опозицію «свій/чужий» («Я(ми)/інший»), яка є стійкою ментальною структурою, що відображає дуалістичний підхід до освоєння світу, і будуються за аналогією з общинно-родовими відносинами. У термінах кровної спорідненості описуються в українських піснях Україна як держава і український народ. Міфологема українців як єдиної родини, кожен з членів якої дбає про інших і намагається їх захистити, актуалізувалася під час війни, допомагаючи нації об’єднатися проти спільного ворога. На основі аналізу пісенний текстів зроблено висновок, що в моделі суспільства, представленій у сучасній українській пісні, діють дві протилежні сили. Відцентрова сила спрямована на деміфологізацію уявлень, що культивувалися в межах радянської ідеології про спільну генезу трьох слов’янських народів і, як наслідок, братерські відносини між ними. У ситуації воєнного протистояння вони стають неможливими і повністю заперечуються. Водночас у граничній ситуації в українському суспільстві актуалізувалася міфологема «єдиної родини» (доцентрова сила), яка допомагає згуртувати суспільство в боротьбі зі спільним ворогом.


Ключові слова


українська сучасна пісня, воєнна пісня, міфопоетика, міфологема, єдина родина, братерство

Повний текст:

PDF

Посилання


Леви-Стросс, К. (1978). Миф, ритуал и генетика. Природа, 1, 90–106.

Леви-Стросс, К. (1995). Структурная антропология. Москва: Наука.

Леви-Строс К. (1972). Из книги «Мифологичные. 1. Сырое и вареное». Семиотика и искусствометрия (cc. 25–49). Москва: Мир.

Лосев А. (1996). Мифология греков и римлян. Москва: Мысль.

Лотман, Ю.М. (1992). Избранные статьи: в 3 т. Т.1: Статьи по семиотике и типологии культуры. Таллин: Александра.

Кассирер Э. (2001). Философия символических форм. Т. 1: Язык. Москва; Санкт-Петербург: Университетская книга.

Маковский, М.М. (1996). Язык – миф – культура. Символы жизни и жизнь символов. Москва.

Мелетинский, E.M. (2000). От мифа к литературе: курс лекций «Теория мифа и историческая поэтика». Москва: РГГУ.

Пиріг В. (2019). УІНП змінить підхід до героїзації історичних постатей України. Zaxid.net Retrieved from: https://zaxid.net/news/

Скочилова, В.Г. (2017). Идеологема «братский народ»: фактор легитимности в конфликтном пространстве. Вестник Томского государственного университета, 415, 115–118. https://doi.

org/10.17223/15617793/415/15

Сміт, Е. Д. (1994). Національна ідентичність. Київ: Основи, 51–78. http://litopys.org.ua/smith/smi04.htm

Сталин И. В. (1947). О Великой Отечественной войне Советского

Союза (сс. 9–17). Москва: Госполитиздат.

Фельде, В. Г. (2015). Оппозиция "свой – чужой" в культуре. Дис. канд. філос. наук. Омск.

Элиаде, М. (1995). Аспекты мифа. Москва: Академический проект.

Элиаде, М. (1996). Мифы, сновидения, мистерии. Москва: REFL-book, Киев: Ваклер.

Юнг, К.-Г. (1994). Психология бессознательного. Москва: Канон.




DOI: https://doi.org/10.34142/2312-1076.2023.1.101.03

Метрики статей

Завантаження метрик ...

Metrics powered by PLOS ALM

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.