ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ ІМПЕРСЬКИХ МІФІВ В УКРАЇНСЬКИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ЛІТОПИСАХ З ТЕРЕНІВ ІСТОРИЧНОЇ ВОЛИНІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблеми національної самосвідомості та формування імперських міфів у волинських регіональних літописах XVI–XVІІІ ст.

Історія становлення та нівеляції національної самосвідомості у пам’ятках української історіографії потребує нових досліджень і наукового осмислення з урахуванням контексту нинішньої доби, що й зумовлює актуальність порушеної у статті проблематики.

Мета студії – проаналізувати волинські регіональні літописи XVI–XVІІІ ст. в проєкції на світоглядні орієнтири та державницькі (чи імперські) амбіції авторів.

Завдання статті – простежити вияви національної самосвідомості авторів «Волинського короткого літопису» та «Острозького літопису», а також формування імперських міфів на сторінках «Волинських записок» Степана Русова.

У роботі реалізовано історико-літературний метод, застосовано аналітично-описовий підхід, який полягає в підборі, систематизації й аналізі матеріалу.

Характерна для козацької доби візія української історії як безперервної борні за свободу знаходить своє тлумачення у «Волинському короткому літописі» (початок XVI ст.). Автор виступає противником завойовницьких воєн, він засуджує воєнні злочини татар проти мирного населення, захоплюється мужністю волинян, особливо князя Костянтина Івановича Острозького, під орудою якого було завдано нищівної поразки московському війську в битві під Оршею.

Пізніший «Острозький літопис» (перша чверть XVII ст.) засуджує безчинства татарського війська в Україні, завойовницькі війни, добровільне підпорядкування ворогу. Автор виступає захисником православ’я та противником унії, звинувачує Анну Хоткевич з роду Острозьких за зраду батьківської віри.

«Волинські записки» Степана Русова (1809) – це перший опис Волинської губернії після її приєднання до Російської імперії. Автор демонструє цілковиту залежність від російської імперської доктрини та російської цензури: тут маємо виразну спробу нівеляції української народності, її мови, звичаєво-обрядових традицій. Пропагуються імперські ідеологеми, які применшували місце Русі-України у слов’янському світі.

Отже, історичні твори ХVІ–XVIII ст. з теренів Волині засвідчують різні світоглядні орієнтири та державницькі (чи імперські) амбіції авторів: з одного боку – боротьбу за гідність та незалежність від агресивних сусідів, відстоювання власної віри, а з іншого – формування імперських міфів у середовищі інтелігенції XVIII – початку ХІХ ст.