ІРАНСЬКІ ТА БРИТАНСЬКІ ГЕРОЇНІ В СИНХРОНІЇ 20-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: ЕВОЛЮЦІЯ ТА ЗАНЕПАД (М. М. Каземі «Жахливий Тегеран» і Д. Г. Лоуренс «Згублена дівчина»)

Анотація

Статтю присвячено дослідженню та порівнянню головних жіночих образів романів британського письменника Девіда Герберта Лоуренса (1885–1930 рр.) «Згублена дівчина» (1920 р.) і перського митця Мортаза Мошфека Каземі (1904–1978 рр.) «Жахливий Тегеран» (1922 р.). У контексті романів письменники презентують новий для ХХ ст. образ жінки, яка кидає виклик застарілим поглядам на життя патріархального суспільства та починає боротьбу за свої права. Науковою проблемою є усвідомлення місця жінки в літературі заходу і сходу, так само, як і розуміння її місця в суспільстві в цілому, бо художні образи творів стають об’єктом наслідування. Метою статті є детальне дослідження героїнь Меїн-ханум та Ефет-ханум (М.М. Каземі) та героїні Альвіни (Д.  Г.  Лоуренс) з точки зору засад феміністичної критики. Зокрема було залучено виокремлення концептів «фемінне», «феміністське» і «жіноче» в обраних героїнях та визначення еволюції : зміни концептів відповідно обставинам у романі. Крім цього було проведено зіставлення зображень головних жіночих образів романів та порівняння поглядів на проблеми буття жінки британського та іранського письменників у західній та східній культурах. Через те, що романи описують кардинально різні культури (захід / схід), жінки, також, зображені по-різному. Їм притаманні спільні риси (сила не фізична, а духовна, бажання до змін та розвитку, постійна динаміка), але якщо героїні Д. Г. Лоуренса вдається скинути кайдани правил, що панують в соціумі, героїні М. М. Каземі знаходяться на початку довгого шляху трансформації. Героїні знаходяться в постійному розвитку: на різних етапах їхнього життя концепти змінюють один одне; але кожна з них найкраще була розкрита з точки зору «фемінного» концепту – який є, беззаперечно, як прагнення до самореалізації. Д. Г. Лоуренс зображує еволюцію жінки, яка ламає стереотипи патріархального суспільства, в той час як М. М. Каземі звертає увагу читача на жорстокість мусульманського суспільства, яке не бажає (або не може) прийняти сильну духом жінку, через що її розвиток відбувається дуже повільно.