Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

Стаття містить розгляд просторових категорій топосу, локусів, хронотопу  міста у структурі міського тексту. З’ясовано, що у міському тексті ієрархію складають просторові категорії у такому порядку: топос – хронотоп – локус. Топос міста – це значний просторовий континуум по відношенню до локусу і хронотопу міста, який окреслює тло розгортання достатньо широкої дії у часово-просторових рамках художнього твору. Хронотоп міста стає локальним елементом топосу міста, втілюючи ширше тло часово-просторових відношень на відміну від локусу, що складає переважно одне вузьке семантичне часово-просторове ядро будь-якого конкретного атрибуту міста. Хронотоп складає мікроструктуру з локусів і малих просторових образів, що стають його увиразниками. Локус міста означає локально опредмечену дію у часі, яка обмежена функціональними полями. Простежуємо в окремих випадках тісне співвідношення локусу і хронотопу міста у художньому творі, оскільки обидва поняття позначають гранично обмежений простір у часі і є компонентами топосу. Закономірним  виявляється бінарне злиття термінів у поняття «локус-хронотоп» художнього простору, що означає поєднання локальних місць за дією і семантикою в один часово-просторовий континуум у складі семантичного ядра топосу. У статті досліджено, що  міський текст стає домінантним репрезентантом відтворення простору міста, і теоретично визначено структурно-семантичні особливості функціонування топосу, локусів, хронотопу міста у художньому творі.

Ключові слова: простір міста, топос міста, локус міста, хронотоп міста, міський текст.

Статья содержит рассмотрение пространственных категорий топоса, локусов, хронотопа города в структуре городского текста. Установлено, что в городском тексте иерархию составляют пространственные категории в следующем порядке: топос – хронотоп – локус. Топос города – это значительный пространственный континуум по отношению к локусу и хронотопу города, который определяет фон развертывания достаточно широкого действия в пространственно-временных рамках художественного произведения. Хронотоп города становится локальным элементом топоса города, воплощая более широкий фон временно-пространственных отношений в отличие от локуса, состоящего преимущественно из одного узкого семантического пространственно-временного ядра конкретного атрибута города. Хронотоп составляет микроструктуру из локусов и малых пространственных образов, которые становятся его выразителями. Локус города означает локально опредмеченое действие во времени, которое ограниченое функциональными полями. Прослеживается в некоторых случаях тесное соотношение локуса и хронотопа города в художественном произведении, поскольку оба понятия обозначают предельно ограниченное пространство во времени и являются компонентами топоса. Закономерным оказывается бинарное слияние понятий в «локус-хронотоп» художественного пространства, что означает сочетание локальных мест по действию и семантикой в один пространственно-временной континуум в составе семантического ядра топоса. В статье выяснено, что городской текст становится доминантным представлением воспроизведения пространства города, и теоретически определено структурно-семантические особенности функционирования топоса, локусов, хронотопа города в художественном произведении.

Ключевые слова: пространство города, топос города, локус города, хронотоп города, городской текст.

The article contains a review of spatial categories of the topos, locuses, chronotope of the city in the structure of the city text. It is found that in the city text, a hierarchy is constructed by spatial categories in following order: topos – chronotope – locus. The topos of the city is a significant spatial continuum in relation to the locus and chronotope of the city that outlines the background of the development of a sufficiently broad activity in a temporal-spatial framework of the work of art. The chronotope of the city becomes a local element of the topos of city that embodies wider background of temporal-spatial relations in contrast to the locus, which is primarily one narrow semantic temporal-spatial kernel of one specific attribute of the city.  The chronotope is the microstructure made of locuses and small spatial images, which become its expressers. Locus is locally subjectified action in time, which is limited to functional fields. The close interconnection of the locus and chronotope of the city in work of art is traceable in some cases, because both concepts refer to the very limited space in time and are components of the topos. Legitimate is binary merging of the terms in the concept of “locus-chronotope” of the art space, which means a combination of local places by action and semantics into a single temporal-spatial continuum in the composition of the semantic kernel of the topos. In the article it is discovered that city text becomes the dominant representative of the presentation of city space. Also, structural and semantic peculiarities of functioning of the topos, locus, chronotope of the city in the work of art are theoretically defined in the article.

Keywords: city space, city topos, locus of the city, city chronotope, city text.

Анциферов Н.П. Душа Петербурга. Петербург Достоевского. Петербург Пушкина. Санкт-Петербург: Лениздат, 1991. 335 с.

Анциферов Н.П. Пути изучения города как социального организма. Опыт комплексного подхода. Ленинград: Сеятель, 1926. 151 с.

Артеменко А. Онтологія топосу. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філософія». 2014. Вип. 15. С. 84—87.

Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. Москва: Художественная литература, 1975. 504 с.

Бибик С.П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання. Харків: Фоліо, 2006. 623 с.

Богданова О. Топографічний образ міста у прозі М. Хвильового та романі «Берлін. Александерплатц» А. Дьобліна. Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка. Серія «Іноземна філологія». 2014. Вип. 126. Ч. 1. С. 28—34.

Боронь О. Поетика простору в творчості Тараса Шевченка: Монографія. Київ: Агентство «Україна», 2005. 152 с.

Булгакова А.А. Топика в литературном процессе: пособие. Гродно: ГрГУ, 2008. 107 с.

Булгакова А.А. Топос мир в романе Брета Истона Эллиса «Гламорама». Антропологические сдвиги переломных эпох и их отражение в литературе. В 2 ч. Ч. 2: сб. науч. ст. / УО «Гродненский гос. ун-т им. Я.Купалы». Гродно: ГрГУ им. Я. Купалы, 2014. С.87—95. URL: http://www.elib.grsu.by/doc/10292

Бютор М. Роман как исследование. Москва: Изд-во МГУ, 2000. 208 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

Вихор І.В. Поетичний топос міста та його тематичні різновиди. Studia methodologica. 2011. Вип. 31. С. 140—144.

Гольдин П.З. Топонимика, локус и топос малых улиц в парадигме семиотики. Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. Вып. № 11. Ч. 2. Тамбов: Грамота, 2012. C. 66—69.

Ігнатьєва С.Є. Топоси й локуси як складники щоденникової моделі. Психолінгвістика. Психологія. Мовознавство. Соціальні комунікації: зб. наук. праць. Держ. вищ. навч. закл. «Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди». 2015. Вип. 17. С. 176—183.

Кадырова Н.С. Семантическое ядро концепта «Город» в романе М. Булгакова «Белая гвардия». Вестник Челябинского государственного университета. Серия «Филология. Искусствоведение». 2012. Вып. 64. № 6. С. 77—79.

Калиняк М. Урбаністична топоніміка Франкової прози: трансформація реального топосу в художній. Українське літературознавство. 2014. Вип. 78. С. 69—76.

Карповець М.В. Місто як світ людського буття: філософсько-антропологічний аналіз: дис. … канд. філос. наук: спец. 09.00.04. Національний університет «Києво-Могилянська академія». Київ, 2013. 224 с.

Каширина С.В. Роль художественного пространства в постижении литературного текста. Вестник Оренбургского государственного пед. ун-тета. 2006. № 9. Ч. 1. С. 180—185.

Козмин В.Ю. «Тот уголок земли» (Локус Михайловского в поэтическом творчестве А. С. Пушкина). Михайловская пушкиниана. Москва: ООО «Руди-Н-КОМ», 2001. Выпуск 16. 240 с.

Копистянська Н.Х. Час і простір у мистецтві слова: монографія. Львів: ПАІС, 2012. 344с.

Кухаренко В.А. Интерпретация текста: уч. пос. для студ. по спец. № 2103 «Иностр. яз.». Москва: Просвещение, 1988. 192 с.

Левицький В. Між містом розбійників і містом святих: текстуалізація Києва у творчості Тараса Шевченка. Філологічні семінари. Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. 2013. Вип. 16. С. 210—216.

Линч К. Образ города. Москва: Стройиздат, 1982. 328 с.

Ловчинский Н.А. Образы пространства в современной русской постмодернистской поэзии: дисс. … к. филол. наук: спец. 10.01.01. Волгоград, 2010. 208 с.

Лотман Ю.М. В школе поэтического слова: Пушкин. Лермонтов. Гоголь. Москва: Просвещение, 1988. 352 с.

Лотман Ю.М. Избранные статьи: в 3 т. Таллин: Александра, 1992. Т. 1. Статьи по семиотике и типологии культуры. 478 с.

Лотман Ю.М. Семиосфера. Санкт-Петербург: «Искусство– СПБ», 2000. 704 с.

Лотман Ю.М. Статьи по семиотике культуры и искусства. Санкт-Петербург: Академический проект, 2002. 544 с.

Лотман Ю.М. Структура художественного текста. Об искусстве. Санкт-Петербург: «Искусство – СПБ», 1998. С. 14 – 285.

Михайлова А.Ю. Город в системе художественно-эстетических ценностей Э.Т.А. Гофмана-новеллиста: автореф. дисс. …к. филол. наук: спец. 10.01.03. Нижний Новгород, 2012. 17 с.

Назарець В.М. Топос міста в поезії Бертольда Брехта. Вісник Житомирського держ. ун-ту ім. І. Франка. 2013. Вип. 4. С. 164—167.

Неклюдов С.Ю. К вопросу о связи пространственно-временных отношений сюжетной структурой в русской былине. Тез. докл. во II Летней школе по вторичным моделирующим системам, 16 – 26 авг. Тарту, 1966. С. 41—45.

Океанский В.П. Локус Идиота: введение в культурофонию равнины. Роман Достоевского «Идиот»: Раздумья, проблемы. Межвуз. сб. науч. трудов. Иваново, Ивановский гос. ун-т, 1999. С. 179—200.

Пилипюк Л.А. Реально-топографічний простір у творчості Оноре де Бальзака. Наукові записки Бердянського держ. пед. ун-ту. Серія «Філологічні науки». 2015. Вип. 5. С. 363—374.

Прокофьева А.Г. Анализ художественного произведения в аспекте его пространственных характеристик: Монография. Оренбург: Издательство ОГПУ, 2000. 160 с.

Прокофьева В. Категория пространство в художественном преломлении: локусы и топосы. Вестник Оренбургского государственного педагогического университета. 2005. № 11. С.87—94.

Субботина Т.В. Локус, топос, урбоним, микротопоним: к вопросу о содержании пространственных понятий. Вестник Челябинского государственного университета. Серия «Филология. Искусствоведение». 2011. Вып. 57. № 24. С. 111—113.

Топоров В. Миф. Ритуал. Символ. Образ: Исследования в области мифопоэтического. Москва : Прогресс; Культура, 1995. 624 с.

Топоров В. Пространство и текст. Текст: семантика и структура. Москва : Наука, 1983. С. 227—284.

Туркина В.Г. Город как «топос». Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия «Философия. Социология. Право». 2009. Вып. № 7. Т. 57. С. 73—79.

Філософський енциклопедичний словник. Київ: НАН України; Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди; Абрис, 2002. 742 с.

Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции. Москва: Наука, 1991. 456 с.

Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. Москва: Мысль, 1998. Т. 2: Всемирно-исторические перспективы. 606 с.

Штейнбук Ф. Пролегомени до студій тілесної топосфери. Теоретична і дидактична філологія: Зб. наук. праць. Переяслав-Хмельницький: ПХ ДПУ, 2014. Випуск 18. С. 286—294.