ПРОГРАММА «ЧИСТОГО ИСКУССТВА» В ИСТОРИИ РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРНОЙ КРИТИКИ 40-х ГОДОВ ХІХ ст. – РУБЕЖА ХІХ–ХХ ст. В ИНТЕРПРЕТАЦИЯХ И ОЦЕНКАХ

Анотація

У статті розглядається питання хронології трактування російською літературно-критичною думкою теорії «чистого мистецтва» як естетичного кодексу. У центрі уваги – імена видатних діячів російської критики, причетних до тлумачення поняття в період з 40-х років ХІХ ст. до рубежа  ХІХ–ХХ ст. ст., позначеного входженням в літературу декадансу, який узяв на озброєння багато чого з того, що лежало в основі програми «чис­того мистецтва». Аналіз причин позитивного чи негативного ставлення їх до «чистого мистецтва» сприяє «вивільненню» змісту естетичних принципів із тенетів пристрастей, притаманних часові. Звучать імена основних апологетів і  опонентів «чистого мистецтва», протирічливість думок і оцінок деяких з них, зокрема,  В.Г. Белинського, який зіграв основоположну роль у визначенні й осмисленні естетико-літературних позицій «чистого мистецтва» і який виступив  пізніше головним викривачем цього  кодексу. Підкреслюється, що схема ідеологічних координат, затверджена в Росії після Жовтня 1917 року, давно себе пережила, а само питання  необхідно об’єктивувати в сучасних історико-культурних реаліях, з огляду на його принципове значения, у відповідності до притаманного йому статусу. 

Ключові слова: «чисте мистецтво», естетичний кодекс, естетичні принципи, естетико-літературні позиції, ідеологічні координати.

В статье рассматривается вопрос хронологии трактовки русской литературно-критической мыслью теории «чистого искусства» как эстетического кодекса. В центре внимания – имена выдающихся деятелей русской критики, причастных к толкованию понятия в период с 40-х годов ХІХ ст. вплоть до рубежа ХІХ–ХХ ст., отмеченного вхождением в литературу декаданса, который взял на вооружение многое из того, что лежало в основе программы «чис­того искусства». Анализ причин позитивного или негативного отношения их к «чистому искусству» способствует «высвобождению» содержания эстетических принципов из сети страстей, присущих времени. Звучат мнения основных апологетов  и  оппонентов «чистого искусства», противоречивость мнений и оценок некоторых из них, в частности, В.Г. Белинского, сыгравшего основополагающую роль в определении и осмыслении эстетико-литературных позиций «чистого искусства» и выступившего  позже главным обличителем этого кодекса. Подчёркивается, что схема идеологических координат, утверждённая в России после Октября 1917 года, давно себя изжила и необходимо объективировать вопрос в современных историко-культурных реалиях, взирая на  принципи­альное его значения, в соответствии с присущим ему статусом.

Ключевые слова: "чистое искусство", эстетический кодекс, эстетические принципы, эстетико-литературные позиции, идеологические координаты.

The article deals with the issue of the interpretation chronology by Russian literary criticism of the "pure art" theory as an aesthetic code. In the center of attention are the names of the prominent figures of the Russian criticism who were involved in the interpretation of the concept in the period from the 40s of the 19th century up to the turn of the 19th and 20th century, the time marked by the entry of the decadence in the literature, which took on arms much of what was at the heart of the program of the "pure art". An analysis of the reasons for their positive or negative attitude toward the "pure art" promotes the "liberation" of the content of aesthetic principles from the network of passions inherent to the time. There are highlighted the main apologists and opponents of the "pure art", the contradictory opinions and assessments of which, Belinsky in particular. He played a fundamental role in determining and comprehending the aesthetic-literary positions of the "pure art" and later acted as the chief exposer of this code. It is being emphasized that the scheme of the ideological coordinates, approved in Russia after October 1917, has long since outlived itself and it is necessary to objectify the issue in modern historical and cultural realities, looking at its fundamental significance in accordance with its inherent status.

Key words: "pure art", aesthetic code, aesthetic principles, aesthetic-literary positions, ideological coordinates.