STYLISTIC METHODS OF DEPICTING THE DEVIL IN THE NOVELS BY L.N. ANDREYEV AND M.A. BULGAKOV

S. N. Nikiforova, S. E. Mekhasiuk

Анотація


Статтю присвячено стилістичним прийомам створення образу Диявола в літературних творах. Матеріалом для дослідження слугують відомі романи видатних письменників першої половини 20-го століття М.О. Булгакова «Майстер і Маргарита» і Л.М. Андреєва «Щоденник Сатани». У статті аргументуються підстави для вибору саме цих літературних творів, узятих для аналізу в рамках даного дослідження.

          Мета даної статті – розглянути, які лінгвістичні засоби та прийоми використовують автори для створення реалістичного образу Диявола в вищеназваних романах.

          У статті аналізується, як в обох романах Сатана набуває людський вигляд, дається портретна і мовна характеристика персонажів.

          Крім того, в статті наводяться приклади, як М.О. Булгаков, використовуючи прийом експресивного і стилістичного варіювання дискурсу персонажа в залежності від співрозмовника, створює неповторний, колоритний образ Воланда, підкреслюючи його багатогранність. А Л.М. Андреєв використовує різноманітні прояви психічного феномена роздвоєння особистості, в ситуації роману – подвійності самого героя-оповідача і інших головних персонажів.

          Наприкінці статті робиться висновок про безсумнівне новаторство Андреєва і Булгакова в зображенні Диявола. Підкреслюється, що цей образ в культурі завжди залишався затребуваним, змінювалися лише форми та імена. Л. Андреєв і М. Булгаков підкреслюють, наскільки жахливі вчинки і думки людей на тлі диявольського зла. Автори романів сатирично висміюють світ людей. Якщо раніше люди боялися Диявола і пекла та намагалися жити праведно, то тепер Сатана, як найвища міра покарання, їх не лякає. Його спокуси виглядають досить блідо на тлі суспільного саморозкладу.

          Також у статті намічені подальші перспективи дослідження даної проблеми.

          Ключові слова: Л. Андреєв, М. Булгаков, стилістичний прийом, мовна гра, герой-оповідач, дискурс персонажа, мотив асиметричності.

 

          Статья посвящена стилистическим приемам создания образа Дьявола в литературных произведениях. Материалом для исследования послужили известные романы выдающихся писателей первой половины 20-го века М.А. Булгакова «Мастер и Маргарита» и Л.Н. Андреева «Дневник Сатаны». В статье аргументируются основания для выбора именно этих литературных произведений, взятых для анализа в рамках данного исследования.

          Цель данной статьи – рассмотреть, какие языковые средства и приемы используют авторы для создания реалистичного образа Дьявола в вышеназванных романах.

          В статье анализируется, как в обоих романах Сатана приобретает человеческий облик, дается портретная и речевая характеристика персонажей.

          Кроме того, в статье приводятся примеры, как М.А. Булгаков, используя прием экспрессивного и стилистического варьирования дискурса персонажа в зависимости от собеседника, создает неповторимый, колоритный образ Воланда, подчеркивая его многогранность. Л. Андреев же использует разнообразные проявления психического феномена раздвоения личности, в ситуации романа – двойственности самого героя-повествователя и других главных персонажей.

          В заключении делается вывод о несомненном новаторстве Андреева и Булгакова в изображении Дьявола.  Подчеркивается, что образ Дьявола в культуре всегда оставался востребованным, лишь меняя формы и имена. Л. Андреев и М. Булгаков показывают, насколько ужасны поступки и мысли людей на фоне дьявольского зла. Авторы романов сатирически высмеивают мир людей. Если раньше люди боялись Дьявола и ада и старались жить праведно, то теперь Сатана, как наивысшая степень наказания, их не пугает. Его искушения смотрятся довольно бледно на фоне общественного саморазложения.

          В конце статьи намечаются дальнейшие перспективы исследования данной проблемы.

          Ключевые слова: Л. Андреев, М. Булгаков, стилистический прием, языковая игра, герой-повествователь, дискурс персонажа, мотив асимметричности.

          The article is devoted to the stylistic methods of creating the image of the Devil in literary works. The material for the study was the famous novels of prominent writers of the first half of the 20th century M.A. Bulgakov’s “Master and Margarita” and L.N. Andreyev's “Diary of Satan”. The article argues the reasons for choosing these particular literary works taken for analysis in this study.

          The purpose of this article is to examine the linguistic techniques and language tools used by L. Andreyev and M. Bulgakov in depicting the Devil in the above-mentioned novels.

          The authors of the article analyze how Satan acquires a human form, give a portrait and speech characteristics of the heroes in both novels.

          In addition, the article provides examples of how M. Bulgakov, using the method of expressive and stylistic variation of the character's discourse depending on the interlocutor, creates a unique, colorful image of Woland, emphasizing his versatility. L. Andreyev uses a variety of manifestations of the mental phenomenon of a split personality, in the situation of the novel – the duality of the narrator and other main characters.

          In conclusion, the undoubted innovation of Andreyev and Bulgakov in the depicting the Devil is underlined. It is emphasized that the image of the Devil in culture has always remained in demand, only by changing the forms and names. L. Andreyev and M. Bulgakov show how terrible the actions and thoughts of people are against the background of devilish evil. The authors of the novels satirically ridicule the human world. If before people were afraid of the Devil and hell and tried to live righteously, now Satan, as the highest degree of punishment, does not frighten them. His temptations look rather pale against the background of public self-depreciation.

          At the end of the article further prospects for the study of this problem are outlined.

          Key words: L. Andreyev, M. Bulgakov, stylistic device, language game, narrator-hero, character’s discourse, asymmetry motif.


Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Андреев Л.Н. Анатэма: [избр. произведения]. Київ: Дніпро, 1989. 575 с.

Ачатова Л.А. Выражение авторской позиции в жанровой структуре («Дневник Сатаны» Л. Андреева). Художественное творчество и литературный процесс. Томск, 1984. Выпуск 6. C. 48—70.

Барков А. Кто они – Мастер и Маргарита? Наука и жизнь. 1991. № 9, 10.

Белобровцева И., Кульюс С. Роман М. Булгакова «Мастер и Маргарита». Комментарий. Москва, 2007. 496 с.

Булгаков М.А. Собрание сочинений в 5 тт. Т.5. Москва: Худож. лит., 1992. 734 с.

Бэлза И.Ф. Генеалогия «Мастера и Маргариты». Контекст-1978. Москва: Наука, 1978. С. 156—249.

Вулис А.З. Роман М.А. Булгакова «Мастер и Маргарита». Москва, 1991. 226 с.

Гусева Т.К. «Дневник Сатаны» Л. Андреева как сращение интимного и художественного дневников. Тамбов: Грамота. 2012. № 5 (19), в 2-х частях. Ч.2. C. 49—55.

Ковалева И.А. Образ дьявола в культуре (на основе романа Л. Андреева «Дневник Сатаны» и романа М. Булгакова «Мастер и Маргарита»). Молодой ученый. 2014. № 4. С. 1211—1212. URL https://moluch.ru/archive/63/10051/.

Лесскис Г., Атарова К. Путеводитель по роману Михаила Булгакова «Мастер и Маргарита». Москва: Радуга, 2007. 517 с.

Лакшин В. Мир М. Булгакова. Литературное обозрение. 1991. № 10.

Нестерова Т.А. «Русская идея» и публицистика Л.Н. Андреева 1910-х гг.: монография. Ишим: Изд-во ИГПИ им. П.П. Ершова, 2009. 108 с.

Урюпин И.С. Синтез культурно-философских традиций в «демонологии» романа М.А. Булгакова «Матер и Маргарита»: Образ Воланда. Тамбов: Грамота. 2009. № 2 (21), в 3-х частях. Ч.1. C. 145—150.

Чудакова М. Архив М. Булгакова. Записки отдела рукописей. Вып. 37. Москва, 1976.


Метрики статей

Завантаження метрик ...

Metrics powered by PLOS ALM

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.