Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

Леонід Генріхович Фрізман – доктор філологічних наук, професор, фахівець з історії російської літератури і громадської думки XIX–XX століть, з питань романтизму, поетики літературних жанрів, пушкінознавець, публіцист. Метою статті є характеристика становлення і розвитку Л. Г. Фрізмана як вченого, дослідника, літературознавця, публіциста, педагога.

Кандидатська дисертація Л.Г. Фрізмана «Громадські та літературні позиції Є.А. Баратинського» і докторська дисертація «Російська елегія в епоху романтизму» виявилися результатом головної справи його життя – літературознавства. Наукові інтереси Л.Г. Фрізмана надзвичайно широкі, його наукова школа налічує понад 52-х захищених кандидатів філологічних наук, серед них роботи про письменників – від Г.Р. Державіна до В.В. Висоцького, від давньоруських повістей Соломонового циклу до історико-фантастичного роману 1990-х років. Характерні риси наукової діяльності Л.Г. Фрізмана простежуються в чотирьох захищених докторських дисертаціях, де він був науковим консультантом, тематика докторських дисертацій: А. Ахматова, Н.В. Кукольник, Д.С. Мережковський, Б. Хмельницький.

Л.Г. Фрізман надрукував 45 книг, 550 статей. Головними з них він вважав монографії «Життя ліричного жанру» (1973), «Декабристи і російська література» (1988), «Семінарій про Пушкіна» (1995). Про чотирьох літераторів йому першим трапилося видати книги – про Галича, Чичибабіна, Максимовича та Рейсера. Також він надрукував в 1978 році першу антологію декабристської критики, а в 1984 році вперше зібрав вірші російських поетів про Вітчизняну війну 1812 року.

Остання прижиттєва книга Л.Г. Фрізмана «Така доля». Єврейська тема в російській літературі» (2015). Ця книга – перша спроба представити еволюцію єврейської теми в російській літературі на протязі більш ніж півтора століття. Уже після смерті Л.Г. Фрізмана вийшла його остання книга «Незакінчене означає недомовлене» про Наума Коржавіна.

У роботі ми дійшли висновку, що життєвий шлях, становлення і розвиток наукової творчості Л.Г. Фрізмана, його академічні роботи, наукова школа – джерело вітчизняної науки, яким ми може пишатися.

Ключові слова: Л.Г. Фрізман, проблематика і поетика російської літератури, пушкінознавець, публіцист, наукова школа

Леонид Генрихович Фризман – доктор филологических наук, профессор, специалист по истории русской литературы и общественной мысли XIX–XX веков, по вопросам романтизма, поэтики литературных жанров, пушкиновед, публицист. Целью статьи является характеристика становления и развития Л.Г. Фризмана как ученого, исследователя, литературоведа, публициста, педагога.

Кандидатская диссертация Л.Г. Фризмана «Общественные и литературные позиции Е.А. Баратынского» и докторская диссертация «Русская элегия в эпоху романтизма» явились результатом главного дела его жизни – литературоведения. Научные интересы Л.Г. Фризмана чрезвычайно широки, его научная школа насчитывает более 52-х защищенных кандидатов филологических наук, среди них работы о писателях – от Г.Р. Державина до В.В. Высоцкого, от древнерусских повестей Соломонова цикла до историко-фантастического романа 1990-х годов. Характерные черты научной деятельности Л.Г. Фризмана прослеживаются в четырех защищенных докторских диссертациях, где он был научным консультантом, тематика докторских диссертаций: А. Ахматова, Н.В. Кукольник, Д.С. Мережковский, Б. Хмельницкий.

Л.Г. Фризман выпустил 45 книг, 550 статей. Главными из них он считал монографии «Жизнь лирического жанра» (1973), «Декабристы и русская литература» (1988), «Семинарий по Пушкину» (1995). О четырех литераторах ему первым довелось издать книги – о Галиче, Чичибабине, Максимовиче и Рейсере. Также он выпустил в1978 годупервую антологию декабристской критики, а в 1984 году впервые собрал стихи русских поэтов об Отечественной войне 1812 года.

Последняя прижизненная книга Л.Г. Фризмана «Такая судьба». Еврейская тема в русской литературе» (2015). Эта книга – первая попытка представить эволюцию еврейской темы в русской литературе на протяжении более чем полутора столетий. Уже после смерти Л.Г. Фризмана вышла его последняя книга «Неоконченное значит недосказанное» о Науме Коржавине.

В работе мы пришли к выводу, что жизненный путь, становление и развитие научного творчества Л.Г. Фризмана, его академические работы, научная школа – кладезь отечественной науки, которым мы может гордиться.

Ключевые слова: Л.Г. Фризман, проблематика и поэтика русской литературы, пушкиновед, публицист, научная школа.

Leonid Henrikhovych Frizman is a Doctor of Science in Philology, Full Professor, specialist in the history of the Russian literature and social thoughts of the XIX-XX centuries, specialist in the issues of romanticism, poetics of literary genres, scholar of Pushkin’s works, essayist. The purpose of the article is to characterize L. Frizman’s development as a scientist, researcher, literary critic, essayist, and teacher.

L. Frizman’s candidate dissertation “Public and Literary Positions of Ye.A. Baratynsky” and his doctoral thesis “Russian Elegy in the Era of Romanticism” were the result of the main work in his life, it was iterary criticism. L. Frizman’s scientific interests are extremely broad; his scientific school has more than 52 PhDs in Philology, among them the theses about writers from the era of G.R. Derzhavin to V.V. Vysotsky, from the ancient Russian stories from the Solomon cycle to the historical science fiction novel in the 1990s. The characteristic features of L. Frizman’s scientific activities are seen in four defended doctoral theses, where he was a scientific consultant, the themes of doctoral theses are A. Akhmatova, N.V. Kukolnik, D.S. Merezhkovsky, B. Khmelnitsky.

L. Frizman published 45 books, 550 articles. He considered the main ones the monographs “The Life of a Lyrical Genre” (1973), “Decembrists and the Russian Literature” (1988), and “Seminary about Pushkin” (1995). It was he who published the first books about four writers Galich, Chichibabin, Maksimovich and Reiser. He published also the first anthology about Decembrist criticism in 1978, and in 1984 he collected for the first time the poems by Russian poets about the Patriotic War in 1812.

The last lifetime L. Frizman’s book is “Such a fate. Jewish Theme in the Russian Literature” (2015). This book is the first attempt to present the evolution of the Jewish theme in the Russian literature for more than one and a half centuries. Already after L. Frizman’s death his last book was published “Unfinished means Untold” about Naum Korzhavin.

In the article we came to the conclusion that L. Frizman’s life path, development of scientific creativity, his academic works,  his scientific school are the treasure of national science we can be proud of.

Keywords: L. Frizman, problematic and poetic of the Russian literature, scholar of Pushkin’s works, essayist, scientific school.

Абрамович С.Д. «Плачевной музы глас…». Русский язык и литература в учебных заведениях. 2008. № 4. С. 78—80

Андрущенко Е.А., Лосиевский И.Я. «Крут был подъем…». Историко-литературный сборник. Харьков: ХГПУ, 1995. С. 3—13.

Васильев Н.Л. Что было, то было. Наукові записки ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Літературознавство. 2010. Вип. 1. Част. 1. С. 3—7.

Гольберг М.Я. Портрет ученого. Русская литература. 2006. № 4. С. 196—200.

Кантор В. К. Крепость. Роман. Москва: РОССПЭН, 2004. 496 с.

Кормилов С. Я.В. Романцова, Л.Г. Фризман. Требовательная любовь. Вопросы литературы. 2007. № 1. С. 372—373.

Усок И.Е. Фризман Л.Г. Поэзия декабристов. Новый мир. 1975. № 4. С. 83—284.

Фомичев С. Л.Г. Фризман. Предварительные итоги. Сборник избранных статей к 70-летию Л.Г. Фризмана. Вопросы литературы. 2008. № 1. С.362—363.

Фризман Л.Г. Семинарий по Пушкину. Харьков: Изд-во «ЭНГРАМ-УНИ-АП-Харьков-Вена». 1994. 367 с.

Фризман Л.Г. Такая судьба. Еврейская тема в русской литературе. Харьков: Фолио. 2015. 512 с.

Фризман Л. В кругах литературоведов. Мемуарные очерки. Киев: Издательский дом Дмитрия Бураго. 2017. 320 с.

Фризман Л.Г. Неоконченное значит недосказанное. Книга о Науме Коржавине: монография. Киев: Издат. дом Дмитрия Бураго. 2018. 244 с.

Чернец Л.В. Фризман Л.Г. Жизнь лирического жанра. Русская элегия от Сумарокова до Некрасова. Общественные науки в СССР. 1989. Сер. 7. № 2. С. 47—49.

Юхт В.В. Строки и судьбы. Русская филология. 2009. № 1. С. 84—85.