СЕМАНТИКА НЕБЕСНОГО ПРОСТОРУ В ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИРА РОДІОНОВА

Анотація

 У статті розкриваються особливості сприйняття топосу неба В. Родіоновим і основні ідейно-змістові вектори його поезії, пов’язані на семантичному рівні із небесним простором. Визначено, що Небо постає для митця своєрідним абсолютом, втіленням найвищих цінностей буття: свободи, міцності духу, внутрішньої «висоти», ідеалу любові тощо. Поет часто сумує за минулим льотчика, коли міг у небесній широчіні пізнати всю повноту свого існування, і прагне пережити це відчуття ще раз, хоч і усвідомлює нездійсненність власного бажання. Зауважується, що своє значення аналізований образ розкриває також у поєднанні з топосами земної сфери, що часто стають зв’язною ланкою між ліричним героєм і Всесвітом, втіленням якого є небесний простір. До таких топосів належать образи аеродрому, злітної смуги. Прагнення висоти, польоту, неможливе для митця без усвідомлення, що його чекають на землі, у рідній домівці, тому й виникають у віршах образи отчого дому, знайомої природи, Батьківщини. Зроблено підсумок, що саме нерозривний зв'язок небесної і земної сфер утворює органічний простір існування ліричного героя В. Родіонова.

Ключові слова: семантика, художній простір, топос, біографізм, автобіографічні мотиви.

  В статье раскрываются особенности восприятия топоса неба В. Родионовым и основные идейно-содержательные векторы его поэзии, связанные на семантическом уровне с небесным пространством. Определено, что Небо является для художника своего рода абсолютом, воплощением высших ценностей бытия: свободы, крепости духа, внутренней «высоты», идеала любви и т.д. Поэт часто тоскует о прошлом летчика, когда мог в небесной шири познать всю полноту своего существования, и стремится пережить это ощущение еще раз, хотя и осознает невыполнимость собственного желания. Отмечается, что свое значение анализируемый образ раскрывает также в соединении с топосами земной сферы, которые часто становятся связующим звеном между лирическим героем и Вселенной, воплощением которой является небесное пространство. К таким топосам относятся образы аэродрома, взлетной полосы. Стремление ввысь, к полету, неотделимо для художника без осознания, что его ждут на земле, в родном доме, поэтому и возникают в стихах образы отчего дома, знакомой природы, Родины. Сделан вывод, что именно неразрывная связь небесной и земной сфер создает органичное пространство существования лирического героя В. Родионова.

Ключевые слова: семантика, художественное пространство, топос, биографизм, автобиографические мотивы.

 The article reveals the peculiarities of Rodionov’s perception of the heavenly topos. It also depicts some main ideological content vectors of his poetry, which are related to the heavenly space at the semantic level. The authors come to the conclusion that the writer considers the heaven some kind of the absolute, the embodiment of the highest human values: freedom, strength of spirit, internal height, the ideal of love, etc. The poet often misses the pilot’s past, when due to the vast heaven he had a chance to know the fullness of his existence. He aspires to experience this feeling one more time, even though he realizes that it is impossible. It is marked that the image under analyses also reveals its meaning in connection with the toposes of the earth sphere, which can often be regarded as a link between the lyrical hero and the Universe, which is represented by the heavenly space. The image of the airfield, the runway can be referred to these toposes. The artist can’t long for any height or fly if he doesn’t feel that someone is waiting for him on the earth, under his vine and fig-tree. That’s why a reader can come across the images of the native home, the familiar nature, and the motherland. The author of the article draws a conclusion that it is inextricably linked heavenly and earthly spheres which give the organic space for the existence of Rodionov’s lyrical hero.

Key words: semantics, art space, topos, biographism, autobiographical motives.