ЛЕКСИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА НОМИНАЦИИ СМЕРТИ В РОМАНЕ Л. УЛИЦКОЙ «КАЗУС КУКОЦКОГО»

Анотація

Стаття присвячена аналізу лексичних засобів номінації простору смерті в романі Л. Улицької «Казус Кукоцького». Виділені дві категорії мовних засобів: експліцитні та імпліцитні. Для лексем першої категорії характерно явне, відкрито виражене називання простору смерті і всього, що з цим пов'язано. Дана категорія в контексті роману представлена у вигляді семи лексико-семантичних груп, що формують лексико-семантичне поле «смерть». До того ж в тексті чимало фразеологізмів, які належать до простору смерті.  Також виділені так звані «маркери» смерті, тобто їх функція – підготувати читача до трагічних подій за допомогою лексем з ознаками мортальності.

 Друга категорія лексичних засобів дає додаткові відомості щодо простору смерті, але у прихованій формі. За допомогою лексем імпліцитної категорії автор-оповідач висловлює дві позиії: невизначеність за межами земного буття (досягається шляхом багаторазового використання неозначених займенників) та заперечення думки щодо абсолютної кінечності людського буття (шляхом повної відмови від використання нсступних лексем назавжди, вічний і т.п.). Експліцитні мовні засоби превалюють над імпліцитними.

Ключові слова: художня танатологія, лексичні засоби номінації, простір смерті, мотивний репертуар.

Статья посвящена анализу лексических средств номинации пространства смерти в романе Л. Улицкой «Казус Кукоцкого». Выделены две категории интересующих нас языковых средств: эксплицитные и имплицитные. Для лексем первой категории характерно явное, открыто выраженное называние пространства смерти и всего, что с этим связано. Данная категория в романе представлена в виде семи лексико-семантических групп, формирующих лексико-семантическое поле «смерть». В тексте романа немало фразеологизмов, относящихся к пространству смерти. В произведении выделены так называемые «маркеры» смерти. Их функция – заранее подготовить читателя к трагическим событиям посредством употребления лексем с признаками мортальности.

Вторая категория лексических средств дает дополнительные сведения о пространстве смерти. С помощью этих лексем автор-повествователь выражает две позиции: неопределенность за гранью земного бытия (достигается посредством многочисленного употребления неопределенных местоимений) и отрицание мысли абсолютной конечности человеческого бытия (путем полного отказа от употребления следующих лексем навсегда, насовсем, вечный и т.п.). Эксплицитные языковые средства преобладают над имплицитными.

Ключевые слова: художественная танатология, лексические средства номинации, пространство смерти, мотивный репертуар.

This article is devoted to the lexical means analysis of death space nomination in Ludmila Ulitskaya's novel «Case of Kukotsky». During the research two lexical means categories were distinguished: explicit and implicit. The first category of lexemes is characterized by obvious, openly expressed death space nomination and all that is connected with it. In the novel this category is presented in the form of seven lexical-semantic groups, forming the lexical-semantic field «death». There are a lot of idioms in the novel that refer to the death space. Death «markers» were pointed out in the work. Their function is to prepare the reader to the tragic events in advance by means of lexemes usage with mortal features.

As for the second lexical means category, they provide us additional information about the death space, but in covertly form. With the help of implicit category lexemes the author of the novel expresses two positions: 1) vagueness beyond the earthly existence (achieved through the numerous usage of indefinite pronouns); 2) negation of idea about absolute completion of human existence (by a complete rejection of the following lexemes: forever, for keeps, eternal etc.). Еxplicit language means prevail over implicit ones.

Keywords: art thanatology, lexical means of nomination, death space, motivic repertory.