Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

В   статті проаналізовано підходи до вибору алюзій, що слугують засо-бами творення авторської іронічної інтенції, окреслено їхню роль в тексті як світоглядних, стилістичних, національних маркерів, подано можливі шляхи до трактування смислового навантаження, яке вони несуть. Дискурс роману проаналізовано за допомогою методів компаративістики (зіставлен-ня алюзії, втіленої в художньому образі авторського тексту та можливому джерелі даного засобу), історично-порівняльного підходу (аналіз конкретних історичних реалій, зображених у романі, прийомів творення тексту, притаманних даній епосі та польській культурі), рецептивної поетики та методу читацького відгуку (можливості відчитування іронічних інтенцій, культурних знаків, розуміння роману на рівні ідеального реципієнта), пост-структуралізму та деконструктивізму (аналіз кожного художнього прийому пошарово, виявлення внутрішньої структури алюзій), біографічного підхо-ду (щоденникові записи самого С. Дигата, спогади сучасників, друзів, донь-ки дали можливість виявити можливе смислове навантаження, приховане в  конкретній алюзії). Наукова вартісність дослідження полягає в конкретизації розуміння алюзії як засобу, що здатен творити іронічну інтенцію, дозволяє підійти до визначення поняття «іронія» відповідно до світоглядних, літературозначих та культурних норм епохи. В  ході дослідження з’ясовано, що С. Дигат використовував алюзію як найбільш продуктивний засіб формування іронічної інтенції. За допомогою даного засобу письменник акцентував увагу на проблемах відсутності кри-тичного мислення сучасників, інфантилізації суспільства, фікційності національних дискурсів та художніх підходів в літературі, кіно. Алюзія провокує реципієнта до активного процесу читання, співтворення нових смислів, гри із знаками літератури і культури в цілому; застосовуючи іронію, автор прагне відокремити симулякри від смислово, онтологічно наповнених знаків. Іронічна гра, яку забезпечує використання алюзії, перетворює текст на діалогічну, поліфонічну структуру.

Ключові слова: алюзія, іронічна інтенція, діалогічність, ідеальний чи-тач, знак культури.

Arnold I.V. Chitatelskoe vospriyatie intertekstualnosti i germenevtika. Intertekstualnye svyazi v khudozhestvennom tekste: Mezhvuzovskiy sbornik nauchnykh trudov: Obrazovanie, 1993. S. 4—10.

Arutyunova N.D. Dialogicheskaya tsitatsiya: k probleme chuzhoy rechi / N.D. Arutyunova. Voprosy yazykoznaniya, 1986. №1. S. 16—22.

Bart R. Izbrannye raboty: Semiotika. Poetika: per. s fr. Moskva: Progress, Univers, 1989. – 616 s.

Bakhtin M.M. Estetika slovesnogo tvorchestva / Sost. S.G. Bocharov; Tekst podgot. G.S. Bernshteyn i L.V. Deryugina; Primech. S.S. Averintseva i S.G. Bocharova. Moskva: Iskusstvo, 1979. 424 s.

Dygat S. Proshchanie. Kishinev: Kartya Moldovenyaske, 1981. 427 s.

Kalyta O. Zasoby ironii v malii prozi. Kyiv: Vydavnytstvo NPU im. M.P. Drahomanova, 2013. 238 .

Kiose M.I. Lingvo-kognitivnye aspekty allyuzii: Na materiale zagolovkov

angliyskikh i russkikh zhurnalnykh statey : diss. kand. filol. nauk : 10.02.20. Moskva, 2002. 281 s.

Lavrynenko O.O. Aliuziia yak zasib kontseptualnoi reprezentatsii znan. Slovianskyi visnyk: Zb. nauk. Prats. Rivne: RISKSU, 2006.Vyp. 6. S. 157— 166.

Literaturoznavsyi slovnyk-dovidnyk /Uklad. R.T. Hrom’iak, Yu.I. Kovaliv ta in. Kyiv: VTs «Akademiia», 1997. 752 s.

Lotman Yu. Struktura khudozhestvennogo teksta. Yu. Lotman Ob iskusstve. SPb.: «Iskusstvo – SPb», 1998. S. 13—285.

Mashkova L.A. Allyuzivnost kak kategoriya vertikalnogo konteksta. Vestnik Moskovskogo universiteta. Seriya 9. Filologiya. 1989. №2. S. 25—33.

Novozhilova K.R. Stilistika povestvovatelnogo teksta. Teoreticheskie i istoricheskie osnovy. SPb.: Preskom, 2007. 84 s.

Ostapovych M.O. Zasoby realizatsii ironii v romani Stanislava Dyhata «Proshchannia»: aliuziia, tsytata, povtor. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk. T.2, №24 (2019). S. 72—76.

Pege-Gro N. Vvedenie v teoriyu intertekstualnosti / per. s fr. G.K. Kosikova, V.Yu. Lukasik, B.P. Narumova. Moskva: Izdatelstvo LKI, 2008. 240 s.

Rubtsov I.V. Aliuziia yak vyd intertekstu v studentskomu slenzi SShA [Elektronnyi resurs]. URL: http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/ 123456789/6528/2/11rivsss.pdf

Shmid V. Narratologiya. 2-e izd., ispr. i dop. Moskva: Yazyki slavyanskoy kultury, 2008. 304 s.

Iarema O. B. Aliuziia v tekstakh brytanskoi khudozhnoi literatury: linhvo-statystychnyi aspekt (na materiali tvoriv modernistiv) / Dysertatsiia na zdobuttia stupenia k.f.n.. Spetsialnist 10.02.04 – hermanski movy

Iarema O. B.Literaturoznavcha paradyhma doslidzhennia aliuzii [Elektronnyi resurs]// Naukovyi bloh. Natsionalnyi universytet «Ostrozka akademiia» URL: https://naub.oa.edu.ua/2012/literaturoznavcha-paradyhma-doslidzhennya-alyuziji/

Dygat M. Rozstania. Krakow: Wydawnictwo Literackie, 2001. 296 p.