Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

У статті вперше розглянуто літературне функціонування військового покоління Українських Січових Стрільців у літературно-мистецькому журналі «Світ», який виходив у Львові впродовж 1917 і першої третини 1918 року під редакцією молодомузівця і хорунжого УСС Миколи Голубця. З’ясовано, що часопис розвиває літературно-ідейну концепцію, започатковану стрілецтвом у журналі «Шляхи», означену формулою «Тим, що впали», представляючи низку творів меморіальної тематики, що відповідає засадам «духу епохи» січового стрілецтва. Творчі зусилля стрільців скеровані в руслі піднесення стрілецької слави, стрілецького характеру, документально-мемуарні форми переважають над власне художніми.

Хронотоп України у художній візії стрілецтва – простір пам’яті, польові цвинтарі, що акумулюють досвід національної боротьби, національні цінності, стрілецька ж колективна могила – космотвірна точка і центр нової України визволеного «Завтра».

Артикульовано проблему наслідків катастрофи війни у громадському та приватному житті на третій рік війни, до розкриття подробиць редакція підійшла цілеспрямовано. Концепт труни дозволяє структурувати світобудову зовні і потрактовувати образ світу художньо. Ліричний герой стрілецького світу поміж екстремами «ерос – танатос» в силу власної стрілецької світоглядної налаштованості в руслі трагічного оптимізму скерований усе-таки до еросу, інстинкту життя, хоча усвідомлює незворотність деяких змін, редукцію приватного світу, внутрішні екзистенційні переміни після межових ситуацій, зміну інших людей навколо і світу в цілому, навіть смерть краси. При цьому стрілецька поезія збагачується негромадянськими мотивами, зокрема інтимним, пейзажно-філософський, медитативними інтонаціями.

Стрілецька критика функціонує не лише як засіб підтримки стрілецького літературного продукту і духу стрілецької епохи, але і як мотиватор розвитку стрілецької літературної діяльності, спрямований у бік так званої «літературної індустрії», «літературного виробництва» (П. Бурдьє), тобто демонструє поєднання ідеалістичного історичного підходу і соціологічного.

Ключові слова: Українські січові стрільці, журнал «Світ», покоління, герой, меморіальність, мемуарність, війна.

Будье, П. (2000). Поле литературы. Новое литературное обозрение, 45, 22–87. Режим доступа: http://bourdieu.name/content/burde-pole-literatury

Гнаткевич, Б. (Ред.). (1991). Українські січові Стрільці, 1914-1920. Львів: Слово.

Голубець, М. (Ред.). (1917–1918). Світ. Львів.

Лазарович, М. (2016). Леґіон Українських Січових Стрільців: формування, ідея, боротьба. Тернопіль: Джура.

Стефанишин, Т. (2005). Культурологічна спадщина Миколи Голубця. С. Костюк & Т. Стефанишин (Ред.). Микола Голубець: Бібліографічний покажчик (с. 5–24). Львів: ЛНБ ім. В. Стефаника.

Стефанишин, Т. (2009). Культурологічна діяльність Миколи Голубця періоду Першої світової війни та визвольних змагань 1918–1919 рр. Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, 1, 653–667.