Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

Природа людських почуттів у творі художньої літератури досить часто стає об’єктом уваги науковців. З появою психоаналізу вчені почали активно залучати для інтерпретації переживань персонажа інструментарій цієї науки. Літературознавство, яке у цьому плані пройшло тривалий шлях наукових дебатів і дискусій і виробило найбільш прийнятні методи і методики дослідження, наразі надає широкі можливості, з одного боку, для аналізу того, що відбувається у внутрішньому світі персонажа, а з іншого боку, дозволяє більш повно і точно осмислити особливості творчого стилю письменника, зрозуміти психологію його творчості.

Об’єктом дослідження є оповідання Марка Вовчка «Маша» із циклу «Рассказов из русского народного быта», у якому проаналізовано різноманітні форми, ознаки, прояви внутрішнього світу головного персонажа твору, з’ясовано причини й мотиви її переживань, а також те, як позначилися вони на настроях і почуттях членів її родини, громади села.

Психоаналітична інтерпретація головного персонажа оповідання Маші не подана авторкою детально. У творі не досить чітко окреслені причини лютої ненависті дівчини до підневільного життя. Однак очевидно, що ідентифікація героїнею себе як підневільної людини відбулася в ранньому віці й мала травматичні наслідки.

В оповіданні представлено два типи селян, які по-різному ставляться до свободи: тітка прийняла кріпацтво як даність і підлаштувалася до умов підневільного життя, Маша усе життя підпорядковує боротьбі за волю у будь-якій спосіб. Федора Марко Вовчок змальовує в динаміці: спочатку він кориться барині і навіть не замислюється над тим, що є інше, вільне життя, але наприкінці твору дорослішає і приходить до усвідомлення того, що найважливішою цінністю в житті кожної людини є воля.

Особливістю психологізму оповідання є зосередження уваги читача на глибокій внутрішній драмі дівчини, для якої кохання не могло стати рятівним фактором, адже найвищою цінністю для героїні є воля, на відміну від інших творів письменниці, де саме кохання є рушійною силою й рятівною опорою в житті кріпаків.

Ключові слова: психологізм твору; психоаналітична інтерпретація персонажа; Марко Вовчок; оповідання «Маша».

Природа человеческих чувств в произведении дожественной литературы довольно часто становится объектом внимания ученых. С появлением психоанализа ученые начали активно привлекать для интерпретации переживаний персонажа инструментарий этой науки. Литературоведение, которое в этом плане прошло длительный путь научных дебатов и дискуссий, выработало эффективные методы и методики исследования, предоставляющие широкие возможности, с одной стороны, для анализа того, что происходит во внутреннем мире персонажа, а с другой стороны, для более полного и точного осмысления особенностей творческого стиля писателя, понимания психологии его творчества.

Творчество Марка Вовчка не осталось без внимания исследователей с позиций классического психоанализа. Объектом исследования избран рассказ «Маша» из цикла «Рассказов из русского народного быта», в котором проанализированы все формы, признаки, функции проявлений психики главного персонажа произведения, изучены причины и мотивы его переживаний, а также то, как отразились они на настроениях и чувствах членов его семьи, общины села.

Психоаналитическая интерпретация главного персонажа рассказа Маши не дана подробно. В произведении недостаточно четко обозначены причины ненависти девушки к подневольной жизни. Однако очевидно, что идентификация героиней себя как подневольного человека произошла в раннем возрасте и имела травматические последствия.

В рассказе представлены два типа крестьян, которые по-разному относятся к свободе: тетка приняла крепостничество как данность и подстроилась к условиям подневольной жизни, Маша всю жизнь подчиняет борьбе за свободу любым способом. Федора Марко Вовчок изображает в динамике: сначала он повинуется барыне и даже не задумывается над тем, что есть другая, свободная жизнь, но в конце произведения взрослеет и приходит к осознанию того, что важнейшая ценность в жизни каждого человека – это свобода.

Особенностью психологизма рассказа является сосредоточение внимания читателя на глубокой внутренней драме девушки, для которой любовь не могла стать спасительным фактором, ведь высшей ценностью для героини является свобода, в отличие от других произведений писательницы, где именно любовь является движущей силой и спасительной опорой в жизни крепостных.

Ключевые слова: психологизм произведения; психоаналитическая интерпретация персонажа; Марко Вовчок; рассказ «Маша».

 The nature of human feelings in a literary work is often became the object of attention of scientists. With the advent of psychological science, scientists began to actively involve the tools of this science to interpret the experiences of the character. Literary studies which in this respect has passed a long way of scientific debates and discussions to develop the most acceptable methods and research methods, now provides ample opportunities, on the one hand, to analyze what is happening in the inner world of the character, and on the other hand allows more fully and accurately comprehend the features of the writer's creative style, understand the psychology of his work.

Marko Vovchok's creative work has not escaped the attention of researchers from the standpoint of classical psychoanalysis, the psychologism of works in general. The object of research is the story "Masha" from the series "Stories from Russian folk life", which analyzes all forms, signs, functions of the psyche of the main character of the work, clarifies the causes and motives of her experiences, as well as how they affected moods and feelings her family’s members, the village community.

The psychoanalytic interpretation of the main character of Masha's story is not given by the author in detail. The work does not clearly outline the reasons for the girl's fierce hatred of slavery. However, it is obvious that the identification of herself as an enslaved person took place in the heroine at an early age and had traumatic consequences.

The story presents a psychoanalytic interpretation of two types of peasants who have different attitudes to freedom: aunt, who took serfdom for granted and adapted to the conditions of enslaved life, Masha, who brought all her life to the struggle for freedom in any way. Marko Vovchok depicted Fedor in dynamics: at first, he obeyed the lady and did not even think about the fact that there was another, free life, but at the end of the work grew up and came the realization that the value in everyone's life was freedom.

The peculiarity of the psychologism of the story is the reader's attention on the deep inner drama of the girl, for whom love could not be a saving factor, because the highest value for the heroine was freedom, unlike other works of the writer, where love was the driving force and saving support in serfs’ lives.

Key words: psychologism of the work; psychoanalytic interpretation of the character; Marko Vovchok; Masha”.

Борев, Ю. (2003). Эстетика. Теория литературы: энциклопедический словарь терминов. Москва: Издательство Астрель ; Издательство АСТ.

Брандис, Е. (1968). Марко Вовчок. Москва: Молодая гвардия.

Верли, М. (1957). Общее литературоведение. Москва: Изд-во иностран. л-ры.

Вовчок, Марко (1964). Маша. Вовчок М. Твори в 7 т. (Т. 1–7). (Т. 2, с. 21–34). Київ: Наукова думка.

Зборовська, Н. (2006). Код української літератури: проект психоісторії новітньої української літератури. Київ. Академвидав.

Кузнецов, Ю. (2014). Психоаналіз як метод дослідження літератури (прикладний аспект). Психологія і суспільство. 4, 104–113. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psis_2014_4_10.

Кутько, И. И., Бондаренко, Л. И., Петрюк, П. Д. (Ред.) (1996). История психоанализа в Украине. Харьков: Основа.

Лівицька, І. (2010). «В лабіринтах людської душі» (історія дослідження художнього психологізму української літератури). Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. 17, 54–60. Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38354

Сеник, Л. (2019). Психологізм художньої прози Івана Франка в контексті нових естетичних тенденцій: новели “Син Остапа”, “Мій злочин”, “Неначе сон”. Українське літературознавство. 84, 50–58. Режим доступу: https://institutes.lnu.edu.ua/franko/wp-content/uploads/sites/7/2020/01/Storinky-z-literaturoznavsnvo-84-6.pdf