ОЧУЖІЛИЙ СВІЙ – ОСВОЄНИЙ ЧУЖИЙ. ІМАГОЛОГІЧНІ ІНТЕНЦІЇ У ТВОРЧОСТІ ВЛОДЗИМЕЖА ВИСОЦЬКОГО

Анотація

У статті висвітлюються імагологічні інтенції у поетичній творчості Влодзимежа Висоцького – відомого київського фотографа другої половини ХІХ ст. – щодо етнічних образів, які формують художні репрезентації багатоетнічного і багатокультурного світу Волині середини ХІХ ст. Вихідним пунктом міркувань є важлива для імагології теза Е. Гірша про текстуальне значення як вербальні інтенції автора, які необхідно адекватно відчитати і відновити. Висоцький послідовно оперує в своїй творчості образами із чітко зазначеною етнічною належністю, тому факт наявності імагологічних інтенцій автора важко заперечити. Тексти поета насичені повідомленнями про етнічних і культурних Інших, що формують етнокультурні імаго єврея, німця, українця та власне імаго поляка, для вивчення яких використано імагологічний метод і дефініції, запропоновані зарубіжними (М. Беллер, Г. Дизерінк, Д. Лірсен, Д.-А. Пажо) та українськими (Д. Наливайко, І. Пупурс, Т. Свербілова, Г. Сиваченко та ін.) ученими.

У реконструкції імагологічних інтенцій важливо врахувати сам суб’єкт сприйняття і висловлення – автора таких конструктів, адже імаго Іншого будується за рахунок авторських чинників: імагологічної точки зору, імагологічної позиції та текстуальних стратегій щодо Іншого. Імагологічна точка зору, тобто сприйняття Іншого крізь власну національну чи етнічну ідентичність, прозора: листи В. Висоцького до польської письменниці Елізи Ожешко свідчать про однозначну і непохитну національну й етнічну ідентичність поляка та рецепцію світу крізь призму польських національних цінностей. Натомість імагологічна позиція автора – сприйняття Іншого крізь власну соціальну ідентичність і психологічне налаштування – подвійна. З одного боку, Висоцький пише про Інших і про Себе як вдалий і фінансово забезпечений бізнесмен і міщанин, народжений у бідній шляхетській родині, який завдяки своїй наполегливості та працьовитості досяг високої позиції в суспільстві. Така позиція детермінує погляди Висоцького на Свого (поляка) та Іншого (єврея, німця) у взаєминах із Своїм, даючи йому змогу критикувати й іронізувати, висловлювати гострі, а часом і контраверсійні судження. З другого боку, маючи позицію в суспільстві та фінансове забезпечення, Висоцький сформував позицію прихильника ідеї польсько-української етнічної й соціальної солідарності та сформулював її в поетичному вигляді. Психологічна складова в цих позиціях також різна: якщо у першому випадку налаштування автора можна визначити як моралізаторське, повчальне, то в другому – романтизовано-сентиментальне. Відповідно інтенції автора щодо образів поляка, єврея, німця, українця реалізуються в різних жанрах: на моралізаторську імагопозицію ми можемо натрапити в сатиричних формах, а на романтизовано-сентиментальну – в історичній і соціально-побутовій поемі.