ХУДОЖНЄ МОДЕЛЮВАННЯ ОБРАЗУ МИТЦЯ В РОМАНІ ЛЮБКА ДЕРЕША «ТАМ, ДЕ ВІТЕР»

Анотація

У статті розглядається образ митця у романі сучасного українського письменника Любка Дереша «Там, де вітер». Мета: визначення естетичної та етичної позиції сучасного митця через аналіз образу головного героя роману «Там, де вітер», письменника Макса Тарнавського, який втілює у собі alter ego автора. Окреслене коло основних проблем, яких торкається автор роману. У першу чергу це пошуки відповіді на питання, яким повинен бути сучасний митець, якою є його роль у суспільному житті України. Розглянуті відносини між героєм-письменником та читачами його творів. Доведено, що в романі Любка Дереша наявні основні жанрові ознаки Kunstlerroman’у, архітектоніка якого має складну будову: це «текст у тексті». По-перше, у романі є декілька різножанрових вставних текстів, автором яких вважається головний герой, по-друге, романи письменника Любка Дереша і його персонажа Макса Тарнавського мають ідентичну назву, що дає підстави для ототожнення естетичних поглядів автора і героя. Авторка статті приходить до висновку, що в романі «Там, де вітер» відображений складний процес самоідентифікації письменника, який намагається подолати важку екзистенційну кризу, як внутрішню (страх втратити свій мистецький дар), так і зовнішню (провал останнього роману, небажання відповідати вимогам «етносфери», тобто суспільства, у результаті чого він переживає почуття самотності, опинившись за межами літературного мейнстриму). Подорож героя супроводжується постмодерним іронічним випробовуванням себе, свого літературного стилю, а основними формами саморефлексії стають постійний внутрішній діалог, який веде герой сам із собою, та діалог між екстрадієгетичним наратором і героєм. Модель творчої особистості, сформована Любком Дерешем у романі «Там, де вітер», спирається на постмодерністську традицію тексту, який сам себе створює і одночасно інтерпретує (метарефлексія), що призводить до ефекту постійного мерехтіння смислів, реального та уявного світів.