МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ І МАЙБУТНЄ В ЕСТЕТИКО-ФІЛОСОФСЬКИХ ВІЗІЯХ В. МИСИКА (НА ПРИКЛАДІ ПОЕМИ «ХАТА»)

Анотація

Стаття присвячена виявленню категорії вічного в естетико-філософських візіях  В. Мисика  крізь  зіставлення  часових  площин  у  його  поемі «Хата». Попри те, що за радянських часів поема тлумачилась однопланово, поверхнево, нам удалося простежити глибинні етноментальні шари, на які тодішня критика звертала мало уваги. Особливу увагу ми приділили з’ясуванню окремих образних домінант твору, які ілюструють світоглядні орієнтири поета.

Сільська хата у поемі є певним осередком, центром, який залишається сталим, незважаючи на подієві й часові зміни. Усі речі в хаті залишаються на своїх місцях і виконують певні функції. Попри те, що в хаті з’явилось багато нового, воно ніяк не заміщує старе, а співіснує з ним. Це алегорич но переносить нас у культурну площину, де символіка образів землі, хати, дверей, порогу, годинника свідчить, що для письменника світле майбутнє українського народу неможливе без вірності ментальним ідеалам, традиціям, поглядам. Таким чином, поет вбачає у часі очищувальну, шліфувальну функцію, яка позбавляє тимчасового, залишаючи вічне.

Одухотворення кожного предмета в хаті сягає корінням у дохристиянські вірування народу, а образ печі є сакральним для української ментальної традиції і втілює зв’язок із предками.

Отже, хата є втіленням ідеального світу, в якому все на своїх місцях. Цей світ, беручи від тимчасового найкраще, зберігає його у вічності. Магістральною ідеєю твору є вірність пам’яті народу, його традиціям та ідеалам.

Ключові слова: хата, модель ідеального світу, категорія «вічне», апелювання до загальнолюдських цінностей та орієнтирів, етноментальна модель.

Статья посвящена выявлению категории вечного в эстетико-философских визиях В. Мысыка через сопоставление временных плоскостей в его поэме «Хата». Несмотря на то, что в советское время поэма толковалась однобоко, поверхностно, нам удалось проследить глубинные этноментальные шары, на которые тогдашняя критика обращала мало внимания. Особенное внимание мы уделили определению отдельных образных доминант произведения, которые иллюстрируют мировоззренческие ориентиры поэта.

Сельский дом в поэме является неким средоточием, центром, который остается неизменным, несмотря на событийные и временные перемены. Все вещи в доме остаются на своих местах и выполняют определенные функции. Не смотря на то, что в доме появилось много нового, оно никак не заменяет старого, а сосуществует с ним. Это аллегорично переносит нас в культурную плоскость, где символика образов земли, дома, дверей, порога, часов свидетельствует, что для писателя светлое будущее украинского народа невозможно без верности ментальным идеалам, традициям, взглядам. Таким образом, поэт видит во времени очищающую, шлифовальную функцию, которая избавляет от временного, оставляя вечное.

Одухотворение каждого предмета в доме углубляется корнем в дохристианские верования народа, а образ печи является сакральным для украинской ментальной традиции и отображает связь с предками.

Таким образом, дом является отображением идеального мира, в котором все на своих местах. Этот мир, заимствуя от временного самое лучшее, сохраняет его в вечности. Магистральной идеей произведения является верность памяти народа, его традициям и идеалам.

Ключевые слова: дом, модель идеального мира, категория «вечное», апелляция к общечеловеческим ценностям и ориентирам, этноментальная модель.

 The article is devoted to exploring the category of “the eternal” in V. Mysyk’s aesthetic and philosophical visions through matching time areas in his poem

«Khata». Despite the fact that the Soviet era poem was interpreted in a plain way, we managed to trace the deep ethnic mental layers which were neglected by contemporary critics. Special attention is paid to studying figurative dominants of the work which illustrate the poet’s philosophical orientation.

A rural house in the poem is particular center, which remains stable regardless the event and time changes. All the things in the khata stay in their places and perform certain functions. Though there appeared a lot of new things in the khata, they don’t replaced the old things but coexist with them. It allegorically takes us to the cultural dimension, where the symbolic images of the land, the house, the doors, the threshold and the clock show that the bright future of the Ukrainian people is impossible without mental allegiance to the ideals, traditions and beliefs for the writer. Thus, the poet provides time with a cleansing, polishing function which eliminates the temporary leaving the eternal.

Animation of each object in the khata goes back to pre-Christian beliefs of the people, and the image of the stove is sacred for Ukrainian traditions and embodying the mental connection to the ancestors.

So, the khata is the epitome of an ideal world in which everything is in its own place. This world takes the best from the contemporary and keeps it through 

the eternity. The main idea of the work is faith to the memory the Ukrainian people, their traditions and ideals.

Keywords: khata, model ideal world, the category of “the eternal”, appealing to universal values and orientations, etnomental model.