АГІОГРАФІЧНИЙ МОТИВ ГРІХОВНОСТІ В ПОЕЗІЇ ТА ПРОЗІ Т. ШЕВЧЕНКА

Анотація

Метою нашої статті є з’ясування питомих джерел Шевченкової твор-чості, зокрема її зв’язку з українською бароковою традицією. У статті розглянуті особливості «Мотиву гріха» в бароковій літературі, особливо в агіографічній та дидактичній, та його віддзеркалення в поетичній та прозовій спадщині Тараса Шевченка. Мотив гріховності під тим чи ін-шим оглядом виринає в поемах Тараса Шевченка «Неофіти», «Катерина», «Гайдамаки», «Сова», «Марина», «Юродивий», «Єретик», «Сон» та пові-стях «Несчастный», «Близнецы» «Наймычка», «Капитанша» тощо. Нами простежено, що коло гріхів, котрих торкається Шевченко, перебуває у ме-жах християнської традиції, тобто поет говорить про ті самі гріхи, котрі названі й розтлумачені в пенітенціалії І. Гізеля «Мир с Богом чоловіку». У свою чергу, ця книга мала вплив на «Енеїду» І. Котляревського, з котрою був добре знайомий Т. Шевченко. Крім того, приблизно такий самий пе-релік гріхів є в «Євхологіоні» П. Могили, у розділі «Ісповідання гріхів». Мотив гріховності в творчості Тараса Шевченка виконує виховну фун-кцію, що, в свою чергу, теж є ще одним із проявів наслідування барокової манери письменства.

Ключові слова: бароко, мотив, гріх, агіографічні джерела, вплив на творчість.

  Целью нашей статьи является согласование характерных источников творчества Т. Шевченко, в особенности её связи с украинской барокковой традицией. В статье рассмотрены осoбенности «Мотива греха» в литера-туре барокко, в частности в агиографической и дидактической, и его отра-жение в поэтическом и прозаическом наследии Тараса Шевченка. «Мотив греховности» под тем или иным видом представлен в таких поэмах Тараса Шевченка как «Неофиты», «Катерина», «Гайдамаки», «Сова», «Марина», «Юродивый», «Эретик», «Сон» и повестях «Несчастный» «Близнецы» «Наймычка», «Капитанша» тощо. Нами прослежено, что ряд грехов, ко-торых касается Шевченко, находятся в рамках христианской традиции, то есть поет говорит про те же самые грехи, которые названы и интерпретиро-ваны в пенитенциалии И. Гизеля «Мир с Богом чоловіку». В свою очередь, эта книга имела влияние на «Энеиду» И. Котляревского, с которой был хо-рошо знаком Т. Шевченко. Кроме того, приблизительно такой же список грехов представлен в «Эвхологионе» П. Могилы, в разделе «Ісповедание грехов». «Мотив греховности» в творчестве Тараса Шевченка выполняет воспитательную функцию, что, в свою очередь, также является одним из проявлений наследования барокковой манеры письма.

 Ключевые слова: барокко, мотив, грех, агиографические источники, влияние на творчество.

  The aim our article is consideration of the characteristic sources of T. Shevchenko’s creative activity, especially its ties with Ukrainian baroque tra-dition. The peculiarities of the “Sin motive” in baroque literature, especially in the hagiographic and didactic and its reflection in the poetic and prose heritage of Taras Shevchenko have been considered in the article. «The motive of sin» is represented in such poems as «Neofity», «Кaterina», «Haydamaki», «Sova», «Marina», «Uridiviy», «Eretyk», «Son» and in the novels «Neschastniy»,

«Blyznetsy» «Naymytchka», «Kapitancha» etc. It has been traced that the range of the sins which appears in Shevchenko’s works is within the frames of Chris-tian tradition. It means that this range of sins is named and explained in the book written by I. Gizel «Mir z Bogom Choloviku». In its turn, this book had much influence on «Eneyida» by Kotlyarevskiy», with which T. Shevchenko was well acquaintanted. Besides, approximately the same list of sins is represented in the «Evhologion» by Petro Mogyla in the section «onfession of sins». The «motive of the sin», in its turn, performs didactic function that is also one of the examples of the baroque literature inheriting.

 Key words: baroque, motive, hagiographic sources, influence for creative activity.