ФЕЛЬЕТОНЫ А.Т. АВЕРЧЕНКО 1917–1918 ГОДОВ: ПРОБЛЕМНО-ТЕМАТИЧЕСКИЕ И ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ ОСОБЕННОСТИ

Анотація

У статті розглядається жанр фейлетону у письменницькій публіцистиці А. Т. Аверченка періоду 1917–1918 років. Об’єктом літературознавчого аналізу стали «Моя розмова з Миколою Романовим», «Моє самовизначення», «Записки годовалої дитини», «Стрибок матроса Ковальчука», в яких досліджуються аспекти письменницького сприйняття подій революції та гро- мадянської війни, їх відображення як прояв кризи в суспільній свідомості.

Аналізуючи найяскравіші зразки фейлетонної творчості, автор статті звертає увагу на особливості поетики, притаманні творам публіцистики: публіцистичність (пристрасність автора), інформативність, стилістичну експресію, синтез аналітики і критики. Творчість А. Т. Аверченка являє собою зразок фейлетонної традиції, в основі якої знаходяться базові літературні категорії – комічність, публіцистичність, художність. За допомогою іронії як домінантного засобу критики письменник зображує суспільно-політичні події на прикладі індивідуально-особистісного, незначного явища дійсності. Авторська установка, що визначає характер відбору інформації, апелює до певного естетичного сприйняття адресата.

Ключові слова: публіцистичність, більшовизм, фейлетон, сатира, гротеск, чорний гумор.

В статье рассматривается жанр фельетона в писательской публицистике А. Т. Аверченко периода 1917–1918 годов. Объектом литературоведческого анализа стали «Мой разговор с Николаем Романовым», «Мое самоопределение», «Записки годовалого ребенка», «Прыжок матроса Ковальчука», в которых исследуются аспекты писательского восприятия событий революции и гражданской войны, их отражение как проявление кризиса в общественном сознании. Анализируя ярчайшие образцы фельетонного творчества, автор статьи обращает внимание на особенности поэтики, свойственные произведениям публицистики: публицистичность (пристрастность автора), информативность, стилистическую экспрессию,  синтез  аналитики и критики. Творчество А. Т. Аверченко представляет пример фельетонной традиции, в основе которой находятся базовые литературные категории – комическое, публицистичность, художественность. С помощью иронии как доминантного средства критики писатель изображает общественно- политические события на примере индивидуально-личностного, незначительного явления действительности. Авторская установка, определяющая характер отбора информации, аппелирует к определенному эстетическому восприятию адресата.

Ключевые слова: публицистичность, большевизм, фельетон, сатира, гротеск, черный юмор.

The article discusses the feuilleton genre inA. T. Averchenko’s literary journalism of 1917–1918. The object of literary analysis are “My conversation with Nicholas Romanov”, “My Self-determination”, “Notes of a Year-old Child”, “Jump of a Sailor Kovalchuk”. The aspects of the writer’s perception of the events of the revolution and the Civil war, their reflection as a manifestation of the crisis in the public consciousness are investigated. Analyzing the typical samples of Averchenko’s feuilleton legacy the author draws attention to the particular poetics inherent in the works of journalism, publicism (the writer’s tendency), informativeness, stylistic expression, synthesis of analytics and criticism. Creativity of A. T. Averchenko is a vivid example of the feuilleton tradition which is based on the literary categories of comic, publicism and fiction. By using irony as the dominant means of criticism a writer portrays the socio- political events on the example of individual and personal minor aspects of reality. The aim of the author that determines the nature of the selected information appeals to a proper aesthetic perception of an addressee.

Key words: publicism, Bolshevism, feuilleton, satire, grotesque, black humor.