ВІЗІЯ МИТЦЯ У ТВОРЧОСТІ ІРИНИ ЖИЛЕНКО

Анотація

У науковій розвідці досліджується концепція візії митця у творчості І. Жиленко, що формувалася у поетеси під впливом тоталітарного режиму, утисків прояву національного. Концепція усвідомлення місця поета в суспільстві розкривається в русі філософії екзистенціалізму, що репрезентовано в осмисленні несумісності генія та натовпу, його безпорадності. Митець для загалу є білою вороною, вигнанцем, якому сірість не пробачає інакшості. Романтична візія незбагненого юрбою митця простежується в багатьох поезіях мисткині. На її думку, у всіх пророків доля трагічна та складна, бо вони вразливі та самотні. В образі ліричної героїні легко вгадується сама поетеса. Авторка проголошує свої життєві пріоритети: ніколи І. Жиленко не писала «на замовлення», не прислухалася до порад начальства та не підлаштовувалася, вона не тримається за матеріальне. Складне життя творчої особистості є предметом смутку ліричної героїні, оскільки вона залишається одинокою, незрозумілою в цілому світі, крім того, люди агресивно налаштовані до інакших, неподібних до себе. Мисткиня наголошує, що для творчості краще вставати раніше, поки душа має найміцніший зв’язок зі світом ірреального. За І. Жиленко, саме поетові відкрита «нереальність»; митець до скону має виконувати свій обов’язок; творчість – це вічність, вона є безсмертною, оскільки вона не губиться у віках.

Ключові слова: концепція мистецтва, візія поета, поет-пророк, поет-ворожбит, поет-дитя, філософія екзистенціалізму.

 В статье исследуется концепция видения художника в творчестве И. Жиленко, которая формировалась у поэтессы под влиянием тоталитарного режима, притеснений проявления национального. Концепция осознания места поэта в обществе раскрывается в русле философии экзистенциализма, что представлено в осмыслении несовместимости гения и толпы, его беспомощности. Художник для общественности является белой вороной, изгоем, которому серость не прощает непохожести. Романтическая визия непонятого толпой поэта прослеживается во многих произведениях поэтессы.

По ее мнению, у всех пророков судьба трагична и сложна, так как они уязвимы и одиноки. В образе лирической героини легко угадывается сама поэтесса. Автор провозглашает свои жизненные приоритеты: никогда И. Жиленко не писала «на заказ», не прислушалась к советам начальства, не подстраивалась, она не привязывалась к материальному. Сложная жизнь личности является предметом печали лирической героини, поскольку она остается одинокой, непонятой, кроме того, люди агрессивно настроены по отношению к неординарным личностям. Поэтесса отмечает, что для творчества лучше вставать пораньше, пока душа имеет прочную связь с миром ирреального. По И. Жиленко, именно поэту открыта «нереальность»; художник до конца жизни должен выполнять свой долг; творчество – это вечность, оно является бессмертным.

Ключевые слова: концепция искусства, образ поэта, поэт-пророк, поэт-колдун, поэт-ребенок, философия екзистециализма.

 The article examines the concept of artist’s vision in works of Irina Zhylenko, which is formed under the influence of totalitarian regime, manifestation of national oppression. The concept of awareness poet’s social place reveals in motion the existentialism philosophy, which is represented in understanding the incompatibility of genius and the crowd, her helplessness. Artist is a white crow for the public, an outcast, whose mediocrity will not forgive otherness.  Romantic  vision of the marvelous  artist is traced  in many poems.

   To her mind, prophet’s fate is tragic and difficult because they are vulnerable and alone. The lyrical poet is the display of herself. The author declares his life priorities: I. Zhylenko did not write "to order", listened to the advice of his superiors or adjust to, she let the finance go. The subject of lyrical sadness is the difficult lonely life of the creative person, in addition, people’s aggressive attitude towards the ordinary person. The poet said that creativity is better to get up early, as the soul has a strong link with the world of surreal. According to I. Zhylenko, "unrealistic" is opened to the poet; the artist should perform his duty until death; creativity - it eternity, it is immortal because it is lost in centuries.