ФОРМЫ ОБРАЩЕНИЯ В РУССКОЙ ПОЭЗИИ ХХ-ХХІ ВЕКОВ

Анотація

Російська поезія ХХ – ХХІ століть характеризуються високою діалогічністю. Лірічний діалог передбачає звернення поета до різних співрозмовників: існуючих і іреальних, конкретних або узагальнених, до осіб, предметів, явищ і абстрактних суттєвостей. У поетичному мовленні новітнього часу в конструкції звертання використовуються різні форми: архаїчна клична форма, називний відмінок іменника, розмовна клична форма, називний відмінок субстантивата. Різні форми звертання виконують в сучасній російськомовній поезії різні функції: розмовна скорочена форма вказує на імітацію реальної діалогічності в площині віршового представлення розмовного дискурсу; архаїчна форма – на поетичну презентацію історичної або релігійної тематики, вона також формує інтертекстуальні зв’язки з давніми текстами або біблійний інтертекст; форма називного відмінку підвищує неозначеність і багатовекторність ліричного діалогу.

Ключові слова: звертання, клична форма, називний відмінок, віршовий текст, поетична морфологія, морфологічна поетика.

Русская поэзия ХХ – ХХІ веков характеризуется высокой диалогичностью. Лирический диалог предполагает обращение поэта к различным собеседникам: реальным и вымышленным, конкретным и обобщенным, лицам, предметам и абстрактным сущностям. В поэтической речи новейшего времени в конструкции обращения используются различные формы существительных: архаическая звательная форма, именительный падеж существительного, просторечная звательная форма, субстантиваты в форме именительного падежа. Эти формы выполняют в современной поэзии разные функции: усеченная разговорная форма указывает на имитацию истинной диалогичности в рамках поэтического представления разговорного дискурса; книжная архаическая форма – на поэтическое представление исторической или религиозной тематики, она также определяет интертекстуальные связи с древнерусскими текстами, христианский интертекст;  форма именительного падежа повышает неопределенность и многозначность лирического диалога.

Ключевые слова: обращение, звательная форма, именительный падеж, поэтический текст, поэтическая морфология, морфологическая поэтика.

Russian poetry of the 20^th and the 21^st centuries is characteriesed by intensive usage of dialogueness. Lyrical dialogue involves poet’s addressing different interlocutors: real and fictitious, concrete and generalized, people, things and abstract entities. Various forms of substantives are used in address construction of poetic discourse in contemporary times: the archaic vocative form, the nominative case of nouns, the contracted colloquial vocative form and the nominative case of substantivised nouns. These forms perform different functions in modern poetry. The contracted colloquial vocative form points out the imitation of genuine dialogueness in the framework of colloquial discourse poetic representation. The bookish archaic form reveals representation of historic or religious subject-matter. Moreover it identifies the intertextual connections with Old Russian texts, Christian intertext. The form noun nominative case increases uncertainty and polysemy of the lyrical narrative.

Key words: the address, the vocative form, the nominative case, poetic morphology, morphological poetics