ОНІМНІ ПАРИ В ЛІРИЦІ МАРИНИ ЦВЄТАЄВОЇ: ДО ПИТАННЯ ПРО ПОЕТИЧНУ ФІЛОЛОГІЮ

Анотація

У статті розглянуто функцію художнього розуміння фактів мови й художньої творчості як одну з найважливіших функцій використання оніма в поетичному тексті нового часу. Розглянуті сталі онімні пари, що функціонують у поезії Цвєтаєвої, та мікрокомплекси поетонімів-антропонімів «Дон-Жуан – Кармен» і «Елена – Ахиллес». Теоретичним підґрунтям аналізу виступає теза щодо спроможності онімних комплексів-пар слугувати знаком вираження універсальних опозицій, у тому числі опозиції чоловічий / жіночій. Показано, що використання онімних ґендерних блоків свідчить про глибоке осмислення автором фактів європейської культури. Художнє представлення традиційних і авторських поетичних смислів відбувається шляхом онімної вербалізації ґендерних опозицій. Створення оказіональних ґендерних онімних блоків, у яких використані прецедентні імена власні, є важливою рисою ідіостилю Цвєтаєвої. Розглянута гіпотеза Т.М. Цив’ян про міфологічне обґрунтування поєднання імен Олени й Ахілеса. Стверджується, що використаний Цвєтаєвою ґендерний комплекс «Елена – Ахиллес» імплементує античну традицію. Лінгвістичний аналіз поезії дозволяє припустити, що поет актуалізує обидва значення назви циклу – субстантивату двое: збірне і розділове. Оказіональні онімні пари, що створені Цвєтаєвою, відображають розуміння міфології, динаміки художнього процесу й свідчать про глибоку лінгвістичну інтуїцію поетеси.

Ключові слова: поетонім, онімна пара, універсальна опозиція, поетична філологія, співположення, атракція.