«ПОЛЕ» У МОВІ РОСІЙСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню репрезентації концепту «поле» у мові російського фольклору. Особлива увага приділяється етимології імені концепту, аналізу семантики слова «поле» та його етимону «полый» у давньоруській мові, визначаються їхні базові семи: ‘відкритість’, ‘свобода’, ‘порожнеча’. Двома основними лексико-семантичними варіантами лексеми «поле» визнаються значення ‘безліса рівнина’ й ‘оброблювана ділянка землі’, які корелюють із двома умовно антонімічними значеннями слова «полый»: ‘відкритий навстіж’ і ‘порожній усередині’. На матеріалі текстів ліричної та обрядової поезії, чарівної казки й замовляння здійснюється верифікація тези щодо проміжного положення поля на семіотичних шкалах «дім – ліс» і «свій – чужий простір», виявляються кореляції даних опозицій за значеннями слів «поле» й «полый». Виділяються й аналізуються сюжетно-тематичні групи контекстів, що містять ім’я концепту та його функційні еквіваленти у варіантах одного твору або у різних творах, визначаються подібність і специфіка репрезентацій концепту в розглянутих фольклорних жанрах. Досліджуються семантика й функції постійного епітету «чистое». Виявляється структура фольклорного концепту «поле»: він являє собою гіперконцепт, що містить два взаємопов’язані субконцепти – поле окультурене й дике. Єдність гіперконцепту забезпечується реалізацією в обох субконцептах базових сем імені концепту, стійким зв’язком із семантикою межі – в аспектах обмеженості або межовості, а також уживанням постійного епітету «чистое» зі словом «поле» в усіх його мовних і фольклорних значеннях.

Ключові слова: концепт, простір, семіотичні опозиції, фольклорні жанри, лексико-семантичні варіанти, постійний епітет.

Стаття присвячена дослідженню репрезентації концепту «поле» у мові російського фольклору. Особлива увага приділяється етимології імені концепту, аналізу семантики слова «поле» та його етимону «полый» у давньоруській мові, визначаються їхні базові семи: ‘відкритість’, ‘свобода’, ‘порожнеча’. Двома основними лексико-семантичними варіантами лексеми «поле» визнаються значення ‘безліса рівнина’ й ‘оброблювана ділянка землі’, які корелюють із двома умовно антонімічними значеннями слова «полый»: ‘відкритий навстіж’ і ‘порожній усередині’. На матеріалі текстів ліричної та обрядової поезії, чарівної казки й замовляння здійснюється верифікація тези щодо проміжного положення поля на семіотичних шкалах «дім – ліс» і «свій – чужий простір», виявляються кореляції даних опозицій за значеннями слів «поле» й «полый». Виділяються й аналізуються сюжетно-тематичні групи контекстів, що містять ім’я концепту та його функційні еквіваленти у варіантах одного твору або у різних творах, визначаються подібність і специфіка репрезентацій концепту в розглянутих фольклорних жанрах. Досліджуються семантика й функції постійного епітету «чистое». Виявляється структура фольклорного концепту «поле»: він являє собою гіперконцепт, що містить два взаємопов’язані субконцепти – поле окультурене й дике. Єдність гіперконцепту забезпечується реалізацією в обох субконцептах базових сем імені концепту, стійким зв’язком із семантикою межі – в аспектах обмеженості або межовості, а також уживанням постійного епітету «чистое» зі словом «поле» в усіх його мовних і фольклорних значеннях.

Ключові слова: концепт, простір, семіотичні опозиції, фольклорні жанри, лексико-семантичні варіанти, постійний епітет.

The article studies the representation of the concept «field» in the language of the Russian folklore. The research focuses on the etymology of the direct nomination of the concept, on semantics of the word «поле» and its etymon «полый» in Old East Slavic; their primary semes ‘openness’, ‘freedom’, ‘vacancy’ are defined. There are two basic meanings of the lexeme «поле»: ‘a large area of flat land’ and ‘an area of land used for farming’. They correlate with two conditionally antonymic meanings of the word «полый»: ‘wide-open’ and ‘having empty space inside’. On the basis of lyric and ritual poetry, fairy tale and incantation texts the author verifies the thesis about an intermediate location of a field on the semiotic scales «a home – a forest» and «an own space – a strange space»; the correlations between these oppositions and meanings of the words «поле» and «полый» are discovered. Subject and topical groups of contexts with the direct nomination of the concept and its functional equivalents in variants of the same text or different texts are determined; the similarity and peculiar features of concept’s representation in explored folklore genres are analysed. The semantics and functions of the constant epithet «чистое» are investigated. The author reveals the structure of the folklore concept «field»: it is a hyperconcept which contains two interlinked subconcepts – a savage field and a farmed field. The unity of the hyperconcept is supported by realisation of the primary semes of the direct nomination of the concept in both subconcepts, by stable link with semantics of a limit and also by using the constant epithet «чистое» with the word «поле» in all its linguistic and folklore meanings.

Key words: concept, space, semiotic oppositions, folklore genres, lexical semantic variants, constant epithet.