ЛІНГВІСТИКА КУЛЬТУРНИХ ТРАНСФЕРІВ ЯК КОНВЕНЦІОНАЛЬНИЙ НАПРЯМ ФІЛОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Анотація

У статті розглянуто характеристики теорії трансферуу як нового напряму гуманітарних досліджень. Головною ознакою теорії є принципова конвенціональність наукової діяльності та орієнтація на конвертування, а не переклад інформації. Головним завданням напряму слугує виокремлення сегмента можливостей загального розуміння між мовами, культурами, науковими напрямами, дискурсами, текстами. Спираючись на напрацювання зіставної лінгвістики й літературознавства, теорії перекладу, семіотики, когнітивістики й інших напрямів, теорія трансферу висуває завдання розробки спільного наукового апарату для вирішення питань, пов’язаних з міжмовною, міжнауковою, інтердискурсивною конвертацією знань й уявлень про світ. У просторі лінгвопоетики потенційно можливе вирішення таких питань, як: поетичний білінгвізм як спосіб міжмовного та міжкультурного трансферу; взаємна конвертація наукової та поетичної метафори, взаємодія старих і нових писемних форм; взаємодія усної та письмової форм художнього дискурсу; дослідження процесів гібридизації в науковому та художньому дискурсах; шляхи розвитку від індивідуальної до дискурсивної, культурноспецифічної та наднаціональної концептуалізації й метафоризації; символ як об’єкт дослідження трансферної лінгвістики; інтертекстуальність, інтердискурсивність й інтермедіальність з точки зору теорії трансферу: загальні закономірності й специфіка. Лінгвістична те орія трансферу сформує теоретичне підґрунтя для досліджень у галузях культурних, лін гвальних і дискурсивних взаємодій, «відгуків» мов і культур на інформаційне та семіотичне н авантаження, у площині взаємодій явищ різної генези в епоху глобалізації.