ВАРИАНТЫ ИНВАРИАНТНЫХ ОБРАЗОВ РЕБЕНОК-ЧУДО И РЕБЕНОК-ЖЕРТВА В РОМАНЕ Л. Н. ТОЛСТОГО «АННА КАРЕНИНА»

Анотація

Дослідження спирається на гіпотезу про те, що в російській літературі другої половини ХІХ століття сформувався ряд інваріантних дитячих образів, який став основою зображення дітей у світовій літературі. Були виділені чотири інваріанта: дитина-жертва, дитина-диво, дитина-дорослий і дитина-чудовисько. Мета статті – розглянути способи художнього представлення образів Серьожі Кареніна та Ані Кареніної в романі Л. М. Толстого «Анна Кареніна» і виявити їх віднесення до того чи того інваріанту або до кількох інваріантів. Зроблено висновок про те, що Аня Кареніна є варіантом інваріантного образу дитина-жертва. Дівчинка не сприймається оточуючими як самостійна особистість, її поява на світ викликає негативні емоції, аукторіальний оповідач підкреслює відсутність материнської любові та уваги з боку інших дорослих, дитина характеризується дорослими як нещасна, хоча оповідач вказує на її зовнішнє благополуччя. Образу Серьожі Кареніна притаманні риси дитини-дива, про що свідчить ставлення до нього матері, в ході розвитку сюжету образ набуває деяких рис інваріантного образу дитини-жертви. Основним методом подання варіантів інваріантного образу дитини-жертви та дитини-дива в романі «Анна Кареніна» є метод авторської об’єктивації персонажів і об’єктивації в мові і думках інших персонажів.

Ключові слова: дитячі образи,інваріантний образ, об’єктивація, дитина-жертва, дитина-диво.

Выдвинута гипотеза о том, что в русской литературе второй половины ХІХ века сформировался ряд инвариантных детских образов, который стал основой дальнейшего представления образов детей. Были выделены четыре инварианта: ребенок-жертва, ребенок-чудо, ребенок-взрослый и ребенок-чудовище. Цель статьи – рассмотреть способы художественного представления образов Сережи Каренина и Ани Карениной в романе Л. Н. Толстого «Анна Каренина» и выявить их возможную отнесенность к тому или иному инварианту или к нескольким инвариантам. Доказывается, что Аня является вариантом инвариантного образа ребенок-жертва. Ребѐнок не воспринимается окружающими как самостоятельная личность, его появление на свет вызывает негативные эмоции, аукториальный повествователь подчеркивает отсутствие материнской любви и внимания со стороны взрослых, ребенок характеризуется как несчастный, хотя повествователь указывает на его внешнее благополучие. Образу Сережи Каренина присущи черты ребѐнка-чуда, о чѐм свидетельствует отношение к нему матери, в ходе развития сюжета образ обретает некоторые черты инвариантного образа ребѐнка-жертвы. Основным методом представления вариантов инвариантных образов ребѐнка-жертвы и ребѐнка-чуда в романе «Анна Каренина» является метод авторской объективации персонажей и объективации в речи и мыслях других персонажей.

Ключевые слова: детские образы, инвариантный образ, объективация, ребенок-жертва, ребенок-чудо.

The basis of the study is the hypothesis that in the Russian literature of the second half of the nineteenth century a number of invariant children’s images were formed, which became the basis for the further presentation of children’s images in world literature. Four invariants were identified: a child-victim, a child-miracle, a child-adult and a child-monster. The purpose of the article is to consider the ways of artistic presentation of the images of Sergei Karenin and Ann Karenina in a novel “Anna Karenina” by Leo Tolstoy and to reveal their possible attribution to this or that invariant or to several invariants. The authors have come to the conclusion that Ann Karenina is a variant of the invariant image of the child-victim. A child is not perceived by others as an independent person, her birth brings out negative emotions in surrounding persons, the autocrat narrator emphasizes the lack of maternal love and attention from other adults, the child is characterized by the surrounding people as unhappy, although the narrator points to her external well-being. The image of Sergei Karenin inherent features of a child-miracle, as evidenced by the attitude of his mother, during the development of the plot the image acquires some features of the invariant image of the child-victim. The main method of representing variants of the invariant image of the child-victim and the child-miracle in the novel “Anna Karenina” is the method of authorial objectification of characters and objectification in the speech and thoughts of other characters.

Key words: children’s images, invariant image, objectification, a child-victim, a child-miracle.