ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ ПАРКУ ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА МІСТА РІВНЕ

Анотація

У статті проаналізований видовий склад зелених насаджень парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в м. Рівне, розкриті його сучасні екологічні проблеми. Встановлено, що зелена зона становить 77.5% усієї площі парку. На досліджуваній території зібрана цінна колекція рослин як місцевої, так і світової флори. Видовий склад природної та культивованої дендрофлори парку налічує близько 145 видів, два з яких (Larix polonica, Taxus baccata) занесені до Червоної книги України. Кількість дерев у парку зменшилась на 13.8%, кущів – на 18.6% в порівнянні з 2003 р. Композиційно парк поділяється на три частини: західну, центральну і східну. У західній частині зростає дуб-велетень, якому майже 400 років. Тут фрагментами збереглися старі алеї з віковими деревами: Aesculus hippocastanum, Carpinus betulus, Acer platanoides, Quercus robur, Pinus nigra, Pinus strobus. У цій частині парку зростають дерева та кущі таких родів: Castanea, Tilia, Quercus, Pinus, Рісеа, Robinia, Acer, Betula, Salix, Syringa, Populus, Ulmus. У центральній частині переважають види, що належать до наступних родин: Aceraceae, Tiliaceae, Pinaceae, Cupressaceae, Oleaceae, Betulaceae, Bignoniaceae, Rosaceae, Berberidaceae, Salicaceae, Hippocastanaceae, Fagaceae, Caprifoliaceae, Fabaceae. Східна частина представлена більш збідненим видовим різноманіттям дерев та кущів таких родин: Hippocastanaceae, Pinaceae, Tiliaceae, Aceraceae, Betulaceae, Ulmaceae, Oleaceae, Rhamnaceae, Rosaceae. Встановлено, що у дендрофлорі парку присутні рослини різних екологічних груп: ксерофіти – 3.38%, мезоксерофіти – 6.44%, ксеромезофіти – 1.78%, мезофіти – 86.19%, мезогігрофіти – 0.73%, гігрофіти – 1.48%. Рекреаційна територія парку перебуває під впливом забрудненого атмосферного повітря та змін у стані зелених насаджень. Визначено, що зелені насадження парку знаходяться у доброму та задовільному стані, трав’яний покрив малопорушений, наявні витоптані додаткові стежки, які займають не більше 5% площі, що відповідає 2 стадії дигресії. Розрахований коефіцієнт фітомеліоративної ефективності зелених насаджень досліджуваної території становить 5.93, що свідчить про задовільні фітомеліоративні характеристики об’єкту. Подані пропозиції щодо оптимізації асортименту рослинного покриву та зелених насаджень парку.

Ключові слова: парк, зелені насадження, фітомеліоративна ефективність, дигресія, рекреаційна територія.