ЕТНОГЕНЕЗ БУЛГАР І ПЕРЕСЕЛЕННЯ КОЧОВИХ ПЛЕМЕН У СХІДНУ ЄВРОПУ В V СТОЛІТТІ Н.Е.

С. В. Фіннік

Анотація


У статті розглядається початковий етап етногенезу булгар у Східній Європі. Автор пов'язує їх з кочовими племенами оногурiв, сарагурів та урогiв, які прийшли зі сходу близько 463 р. н. е. Після цього вони розгромили основні гунські етнополітичні об'єднання (акацирів, хайландурів, хунугурів тощо), які з'явилися у Східній Європі після смерті вождя гунів Аттіли. Частина конгломерату племен, що прийшли на захід, походила з Саяно-Алтайського регіону, частина – з областей Північно-Західного Китаю (по річці Тарім) і Східного Казахстану. У складі булгар виявилося багато колишнього іраномовного населення степів і навіть тохаромовного населення оазисів Сіньцзяну (регіон Таріма). У Східній Європі вони змішалися з різними гунськими племенами і місцевим іранським субстратом. У 475 р. н. е. відбувся останній напад гунів на Нижній Дунай, який був відбитий візантійцями. Одночасно джерела відзначають появу на Дунаї відомих згодом булгар. Стояв на чолі причорноморських гунів Ернак, син Аттіли, очевидно, був переможений і або скорився, або відійшов у більш східні області.

Ключові слова: булгари, оногури, гуни, етногенез, візантійська політика.

 

В статье рассматривается начальный этап этногенеза булгар в Восточной Европе. Автор связывает их с кочевыми племенами оногуров, сарагуров и урогов, которые пришли с востока около 463 г. н.э. После этого они разгромили основные гуннские этнополитические объединения (акациров, хайландуров, хунугуров и т.д.), которые появились в Восточной Европе после смерти предводителя гуннов Аттилы. Часть пришедшего на запад конгломерата племен происходила из региона Саяно-Алтая, часть – из областей Северо-Западного Китая (по реке Тарим) и Восточного Казахстана. В составе булгар оказалось много прежнего ираноязычного населения степей и даже тохароязычного населения оазисов Синьцзяна (регион Тарима). В Восточной Европе они смешались с различными гуннскими племенами и местным иранским субстратом. В 475 г. н.э. произошло последнее нападение гуннов на Нижний Дунай, которое было отбито византийцами. Одновременно источники отмечают появление на Дунае известных впоследствии булгар. Стоявший во главе причерноморских гуннов Эрнак, сын Аттилы, очевидно, был ими побежден и либо покорился, либо отошел в более восточные области.

Ключевые слова: булгары, оногуры, гунны, этногенез, византийская политика.

 

The article discusses the early stage of the ethnogenesis of Bulgars in Eastern Europe. The author connects them with the nomadic tribes of Onogurs, Saragurs and Urogs who came from the East around 463 AD. After they defeated main Hun’s ethno-political association (Akaziri, Hilandurs, Hunugurs etc.) that emerged in Eastern Europe after the death of the leader of the Huns of Attila. Part of coming to the West is the conglomerate of tribes came from the region of the Sayan-Altai, part of the areas of North-West China (the Tarim river) and the Eastern Kazakhstan. Part of the Bulgars had a lot of former Iranian population of the steppes and even Toharian population of the oases of Xinjiang (Tarim region). In Eastern Europe they mixed with the various Hun’s tribes and local Iranian substratum. In 475 AD marked the latest attack on the Lower Danube, the Huns, which was repelled by the Byzantines. At the same time sources say the appearance on the Danube, later known Bulgars. Standing at the head of the Black Sea the Huns Ernak, son of Attila, obviously, they were defeated and either resigned, or moved away in the more Eastern region.

Key words: Bulgars, Onogurs, Huns, ethnogenesis, Byzantine politic.


Повний текст:

PDF

Посилання


Артамонов М.И. История хазар. – Ленинград: Изд-во Эрмитажа, 1962. – 523 c.

Атаниязов С. Словарь туркменских этнонимов. – Ашхабад: Ылым, 1988. – 179 с.

Баскаков Н.А. Алтайская семья языков и ее изучение. – М.: Наука, 1981. 135 с.

Баскаков Н.А. Тюркская лексика в «Слове о полку Игореве». – М.: Наука, 1985. – 211 с.

Боталов С.Г. К вопросу формирования пратюркского ядра. – URL: http://www.bulgari-istoria-2010.com/booksRu/S_Botalov_Pratjurk_jadro.pdf (дата обращения: 07.05.2016.).

Бубенок О.Б. Протоболгари: гуни, чи оногури? // Дриновский сборник. – Харьков-София, 2016. – Т. V. – С. 5-13.

Вернадский Г.В. Древняя Русь. – Тверь-Москва: Леан Аграф, 1996. – 447 с.

Войников Ж.Г. Произход и переселения на древните българи, кавказки и азиатски параллели (в търсене на нов поглед върху стария въпрос). – София: Сиела, 2013. – 388 с.

Гадло А.В. Этническая история Северного Кавказа IV-Х вв. – Ленинград, 1979. – 217 с.

Генинг В.Ф., Халиков А.Х. Ранние болгары на Волге – Москва: Наука, 1964.– 201 с.

Джафаров Юсиф Гунны и Азербайджан. – Баку: Азер. гос. изд-во, 1993. – 107 с.

Еремеев Д.Е. К семантике тюркских этнонимов // Этнонимы. – М., 1970. – С. 133-142.

Иордан О происхождении и деяниях гетов. – СПб.: Алетейя, 1997. – 505 c.

Комар А.В. Кутригуры и утигуры в Северном Причерноморье // Сугдейский сборник. – Киев-Судак: Академпериодика, 2004. – С. 169-200.

Кузеев Р.Г. Происхождение башкирского народа. – М.: Наука, 1974. – 579 с.

Маенхен-Гельфен О.Дж. Мир гуннов. Исследование их истории и культуры [пер. с англ. В. С. Мирзаянова]. – Принстон, США, 2010. – 528 с.

Приск Панийский Готская история. – См.: Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Часть 1. Греческие писатели // Вестник древней истории. – 1948. – № 4. – С. 244-267(675-698).

Рашид-ад-дин Сборник летописей. – Москва-Ленинград: Изд-во Академии наук СССР, 1952. – т. I. – кн. I. – 221 с.

Сиротенко В.Т. Византия и булгары в V-VI вв. // Ученые записки Пермского ун-та. – Пермь, 1961. – Т. 20. – Вып. 4. – С. 43-70.

Томпсон Э.А. Гунны. Грозные воины степей. – Москва: Центрполиграф, 2008. – 256 с.

Тортика А.А. Северо-Западная Хазария в контексте истории Восточной Европы. – Харьков: ХГАК, 2006. – 555 с.

Филиппов Л.К. Сибирь: Жизнь слова. Историко-лингвистическое исследование. – Саратов: Изд-во Саратовского ин-та РГТЭУ, 2010. – 119 с.

Финник С.В. Происхождение кочевого этноса савиров в связи с возможностью пересмотра их роли в землях славян Днепровского лесостепного Левобережья // Харьковский археологический сборник. – Х.: Мачулин, 2008. – Вып. 3. – С. 17-45.

Финник С.В. Этноним кочевого народа «булгар» и его интерпретации // Харьковский археологический сборник. – Харьков: Мачулин, 2011. – Вып. 8. – С. 51-94.

Фіннік С.В. Значення етноніма народу булгар. // Історія і географія: зб. наук. праць. – №51. – Х.: Харкiвський. нац. пед. ун-т, 2014. – С. 84-99.

Хайду Петер Уральские языки и народы. – Москва: Прогресс, 1985. – 430 с.

Чичуров И.С. Византийские исторические сочинения «Хронография» Феофана, «Бревиарий» Никифора // Древнейшие источники по истории народов СССР. – М.: Наука, 1980. – 214 с.

Этногенез и этническая история народов Севера. – М.: Наука, 1975. – 264 с.

REFERENCES

Artamonov M.I. Istoriya hazar. – Leningrad: Izd-vo EHrmitazha, 1962. – 523 c.

Ataniyazov S. Slovar' turkmenskih ehtnonimov. – Ashkhabad: Ylym, 1988. – 179 s.

Baskakov N.A. Altajskaya sem'ya yazykov i ee izuchenie. – Moskva: Nauka, 1981. 135 s.

Baskakov N.A. Tyurkskaya leksika v «Slove o polku Igoreve». – Moskva: Nauka, 1985. – 211 s.

Botalov S.G. K voprosu formirovaniya pratyurkskogo yadra. – URL: http://www.bulgari-istoria-2010.com/booksRu/S_Botalov_Pratjurk_jadro.pdf (data obrashcheniya: 07.05.2016.).

Bubenok O.B. Protobolgari: guni, chi onoguri? // Drinovskij sbornik. – Har'kov-Sofiya, 2016. – T. V. – S. 5-13.

Vernadskij G.V. Drevnyaya Rus'. – Tver'-Moskva: Lean Agraf, 1996. – 447 s.

Vojnikov ZH.G. Proizkhod i pereseleniya na drevnite b"lgari, kavkazki i aziatski paralleli (v t"rsene na nov pogled v"rhu stariya v"pros). – Sofiya: Siela, 2013. – 388 s.

Gadlo A.V. EHtnicheskaya istoriya Severnogo Kavkaza IV-H vv. – Leningrad, 1979. – 217 s.

Gening V.F., Halikov A.H. Rannie bolgary na Volge – Moskva: Nauka, 1964.– 201 s.

Dzhafarov YUsif Gunny i Azerbajdzhan. – Baku: Azer. gos. izd-vo, 1993. – 107 s.

Eremeev D.E. K semantike tyurkskih ehtnonimov // EHtnonimy. – Moskva, 1970. – S. 133-142.

Iordan O proiskhozhdenii i deyaniyah getov. – SPb.: Aletejya, 1997. – 505 c.

Komar A.V. Kutrigury i utigury v Severnom Prichernomor'e // Sugdejskij sbornik. – Kiev-Sudak: Akademperiodika, 2004. – S. 169-200.

Kuzeev R.G. Proiskhozhdenie bashkirskogo naroda. – Moskva: Nauka, 1974. – 579 s.

Maenhen-Gel'fen O.Dzh. Mir gunnov. Issledovanie ih istorii i kul'tury [per. s angl. V. S. Mirzayanova]. – Prinston, SSHA, 2010. – 528 s.

Prisk Panijskij Gotskaya istoriya. – Sm.: Latyshev V. V. Izvestiya drevnih pisatelej o Skifii i Kavkaze. CHast' 1. Grecheskie pisateli // Vestnik drevnej istorii. – 1948. – № 4. – S. 244-267(675-698).

Rashid-ad-din Sbornik letopisej. – Moskva-Leningrad: Izd-vo Akademii nauk SSSR, 1952. – t. I. – kn. I. – 221 s.

Sirotenko V.T. Vizantiya i bulgary v V-VI vv. // Uchenye zapiski Permskogo un-ta. – Perm', 1961. – T. 20. – Vyp. 4. – S. 43-70.

Tompson EH.A. Gunny. Groznye voiny stepej. – Moskva: Centrpoligraf, 2008. – 256 s.

Tortika A.A. Severo-Zapadnaya Hazariya v konteks-te istorii Vostochnoj Evropy. – Har'kov: HGAK, 2006. – 555 s.

Filippov L.K. Sibir': ZHizn' slova. Istoriko-lingvisticheskoe issledovanie. – Saratov: Izd-vo Sa-ratovskogo in-ta RGTEHU, 2010. – 119 s.

Finnik S.V. Proiskhozhdenie kochevogo ehtnosa savirov v svyazi s vozmozhnost'yu peresmotra ih roli v zemlyah slavyan Dneprovskogo lesostepnogo Levoberezh'ya // Har'kovskij arheologicheskij sbornik. – Har'kov: Machulin, 2008. – Vyp. 3. – S. 17-45.

Finnik S.V. EHtnonim kochevogo naroda «bulgar» i ego interpretacii // Har'kovskij arheologicheskij sbornik. – Har'kov: Machulin, 2011. – Vyp. 8. – S. 51-94.

Fіnnіk S.V. Znachennya etnonіma narodu bulgar. // Іstorіya і geografіya: zb. nauk. prac'. – №51. – Harkіv: Harkivs'kij. nac. ped. un-t, 2014. – S. 84-99.

Hajdu Peter Ural'skie yazyki i narody. – Moskva: Progress, 1985. – 430 s.

CHichurov I.S. Vizantijskie istoricheskie sochineniya «Hronografiya» Feofana, «Breviarij» Nikifora // Drevnejshie istochniki po istorii narodov SSSR. – Moskva: Nauka, 1980. – 214 s.

EHtnogenez i ehtnicheskaya istoriya narodov Severa. – Moskva: Nauka, 1975. – 264 s.




DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.1476243

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.