РОБОТА БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ВЛАДИ ПО БОРОТЬБІ З ЕПІДЕМІЄЮ ТИФУ У ХАРКІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (ПЕРША ПОЛОВИНА 1919 Р.)

Анотація

У статті досліджується діяльність більшовицької влади по боротьбі з епідемією висипного тифу на  Харківщині під час першого захоплення території губернії у січні–червні 1919 р. В результаті були ліквідовані земські лікарська та санітарна організації, кількість лікарів скоротилася більше, ніж в двічі, ліки та засоби дезінфекції більшовицький «Фармпод» конфіскував з аптек та лікарень, і вони стали недоступні цивільному населенню. Більшовики фінансували лише 5% кошторису протитифозних заходів, мобілізовували до Червоної армії медперсонал, а решті не сплачували зарплатню, не забезпечили роботу утилізаційного заводу, для військових потреб конфіскували міські санітарні автомобілі. Кількість тифозних ізоляторів скоротилася на 10%, їм не вистачало дров, медикаментів, медичних працівників та обслуги. Створені більшовиками санітарно-епідемічні підвідділи копіювали відповідні земські органи, тільки не профінансовані, не самостійні, обмежені в кадрах. Хворих на тиф цивільних виганяли з лікарень та ізоляторів, щоб лікувати червоноармійців, що призвело до різкого погіршення епідемічної ситуації. Роблячи все для військової перемоги, більшовицька влада фактично, під час безпрецедентної епідемії тифу, кинула місцеве населення Харківщини напризволяще. В результаті за півроку панування більшовиків, з січня по червень 1919 р., кількість хворих на тиф у Харківській губернії зросла у 65 разів. Діяльність більшовицької влади по боротьбі з епідемією тифу виявилась вкрай не ефективною, ситуацію вдалося стабілізувати лише після відступу Червоної армії відновленій земській санітарно-медичній організації.

Ключові слова: Харківська губернія, земство, висипний тиф, зворотній тиф, дезінфекційні камери, тифозні ізолятори, «Чрезсыптиф», «Губкомздрав», «Фармпод».

В статье исследуется деятельность большевистской власти по борьбе с эпидемией сыпного тифа на Харьковщине во время первого захвататерритории губернии в январе-июне 1919 г. В результате были ликвидированы земская медицинская и санитарная организации, количество врачей сократилось более чем в двое, лекарства и средства дезинфекции большевистский «Фармпод» конфисковал у аптек и больниц, и они стали недоступны гражданскому населению. Большевики финансировали только 5% сметы противотифозных мер, мобилизовывали в Красную армию медперсонал, а остальным не платили зарплату, не обеспечили работу утилизационного завода, для военных нужд конфисковали городские санитарные автомашины. Количество тифозных изоляторов сократилось на 10%, им не хватало дров, медицинских работников и обслуги. Созданные большевиками санитарно-эпидемические подотделы копировали соответствующие земские органы, только не профинансированные, не самостоятельные, ограниченные в кадрах. Больных тифом гражданских лиц выгонял из больниц и изоляторов, чтобы лечить красноармейцев, что привело к резкому ухудшению эпидемической ситуации.  Делая все для военной победы, большевистская власть во время беспрецедентной эпидемии тифа 

фактически бросила местное население на произвол судьбы. В результате за полгода большевистской власти, с января по июнь 1919 г., количество больных тифом в Харьковской губернии выросло в 65 раз. Деятельность большевистской власти по борьбе с эпидемией тифа оказалась крайне неэффективной, ситуацию удалось стабилизировать только после отступления Красной армии возрожденной земской санитарно-врачебной организации.

Ключевые слова: Харьковская губерния, земство, сыпной тиф, возвратный тиф, дезинфекционные камеры, тифозные изоляторы, «Чрезсыптиф», «Губкомздрав», «Фармпод».

In this article, the author researches the work of Bolsheviks authorities aimed at combating the epidemic of typhus during the first seizure of Kharkov province in January-June 1919. As a result, Zemstvo medical and sanitary organizations were eliminated, the amount of doctors decreased by half, drugs and means of disinfection were removed from pharmacies and hospitals by Bolsheviks` “Farmpod” and they became inaccessible to the civilian population. The Bolsheviks financed only 5% of the estimates of typhoid measures against typhoid, mobilized to the Red Army nursing staff and didn`t pay salaries to the rest, did not organize the work of the utilization plant, confiscated urban sanitary cars for military use. The number of typhoid insulators decreased by 10%, because of the lack of firewood, medicines, medical staff and services. The Bolsheviks' sanitary-epidemiological subdivisions copied the relevant district authorities, but were not funded, independent and lacked the staff. Patients with typhoid were expelled from hospitals and isolators in order to treat the Red Army soldiers instead, which led to a sharp deterioration of the epidemiological situation. Devoting all the resources to the military victory Bolsheviks authorities threw the local population of the Kharkov region to its fate during the unprecedented typhoid epidemic. As a result, at the half a year of Bolshevik power, from January to June 1919, the number of patients with typhoid in the Kharkov province increased by 65 times. The efforts of the Bolsheviks authorities to combat the typhoid epidemic proved extremely ineffective, the situation was stabilized by the restored Zemstvo sanitary-and-medical organization only after the retreat of the Red Army.

Key words: Kharkov province, zemstvo, typhus, recurrent fever, disinfection cameras, typhoid isolation units, “Chrezsyptif”, “Gubkomzdrav”, “Farmpod”