З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОРІЄНТАЛІСТИКИ ТА ТУРКОЛОГІЇ: І. Ф. ЧЕРНІКОВ (Рецензія на книгу: Черніков І. Ф. З пережитого. Про моїх учителів і друзів, про себе та 60 років власних досліджень з української туркології / І. Ф. Черніков. – К.: АКМЕ-ГРУП, 2017. – 108 с.)
Анотація
Вийшли з друку спогади видатного українського сходознавця, провідного турколога України, фундатора української туркології, доктора історичних наук, професора, Людини з великої літери Ігоря Федоровича Чернікова. Незважаючи на невеличкий обсяг, це, без перебільшення, в стислому вигляді фактично вся історія української орієнталістики, але зображена крізь призму особистостей, починаючи з кінця 40-х років ХХ ст. і до нашого часу. У цьому полягає унікальність, актуальність і величезне значення даного видання для дослідників історії українського сходознавства та життя й діяльності його визначних представників, серед яких чільне місце посідає й сам І. Ф. Черніков, що віддав 60 років життя дослідженню історії Туреччини. Для Харкова, історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, орієнталістів кафедри нової та новітньої історії ХНУ, яка має давні великі сходознавчі традиції, цінність спогадів І. Ф. Чернікова полягає ще й у тому, що все життя автора так чи інакше пов’язане з Харковом: за станом душі він вважає себе не тільки киянином, а й харків’янином, обожнюючи це місто та його пам’ятки, хоча в Харкові Ігор Федорович прожив усього 9, але незабутніх років, його науковим керівником під час написання кандидатської дисертації був видатний, всесвітньо відомий харківський арабіст, доктор історичних наук, професор Андрій Петрович Ковалівський, серед харківських сходознавців було багато друзів та однодумців Ігоря Федоровича. Автори цієї рецензії, в свою чергу, пишаються багаторічною дружбою та співробітництвом із цією світлою особистістю (І. Ф. Черніков був офіційним опонентом на захисті докторської дисертації О. О. Чувпила 19 квітня 1995 р.).
У спогадах І. Ф. Чернікова для істориків української національної орієнталістики та широкого сходознавчого наукового загалу України цінні насамперед невідомі й маловідомі факти його власної біографії, які до цього ще не знайшли свого відображення на сторінках друкованих видань. Ігор Федорович Черніков народився 1 січня 1931 р. у селі Піски, Лохвицького району, Полтавської області, де після закінчення Харківського сільськогосподарського інституту в будівництві великого цукрового заводу брав участь його батько Федір Семенович Черніков (1904–1941). Мати – Серафима Петрівна Чернікова (1910–1988) працювала лікарем. Невдовзі сім’я Чернікових переїхала до Харкова, оскільки батька перевели на роботу до Республіканського цукротресту (Харків тоді, як відомо, був столицею України), мешкаючи в будинку по вул. Новгородській, №33. У Харкові Ігор Федорович 1 вересня 1939 р. став учнем першого класу 132-ї середньої школи, закінчивши його з похвальною грамотою. Однак після цього батька призначили директором сільськогосподарського технікуму в м. Дубно, Рівненської області і 16 серпня 1940 р. Ігор Федорович, як він пише, «остаточно розпрощався з рідним, любимим Харковом, де пройшло моє раннє і безпечне в усіх відношеннях дитинство». У Дубно, в «цьому тоді справді феноменальному райському куточку», де Ігор Федорович закінчив 2-й клас школи теж із похвальною грамотою, сім’ю Чернікових застала війна. Батько відразу ж пішов на фронт, обіймаючи посаду начальника Головного продовольчого складу Південно-Західного фронту в званні інтенданта 3-го рангу, тобто капітана. Уже на початку вересня 1941 р. від нього перестали надходити листи (останній від 9 вересня 1941 р.). В урочищі Шумейково, поблизу Лохвиці, де штаб Південно-Західного фронту разом із інтендантською командою Федора Семеновича намагався вийти з оточення, сталося найстрашніше… Ігор Федорович із матір’ю змогли евакуюватися спочатку до м. Камишина, Сталінградської області, а потім до м. Андижана (Узбекистан), де Серафима Петрівна працювала лікарем у місцевій лікарні та евакошпиталі. У цьому середньоазійському обласному центрі Ігор Федорович успішно навчався в 3-6 класах (листопад 1941 – червень 1945 рр.).
Повний текст:
PDFПосилання
- Поки немає зовнішніх посилань.