З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОРІЄНТАЛІСТИКИ ТА ТУРКОЛОГІЇ: І. Ф. ЧЕРНІКОВ (Рецензія на книгу: Черніков І. Ф. З пережитого. Про моїх учителів і друзів, про себе та 60 років власних досліджень з української туркології / І. Ф. Черніков. – К.: АКМЕ-ГРУП, 2017. – 108 с.)

Анотація

Вийшли з друку спогади видатного українського сходознавця, провідного тур­ко­лога України, фундатора української ту­ркології, доктора історичних наук, профе­сора, Людини з великої літери Ігоря Федо­ровича Чернікова. Незважаючи на невеличкий обсяг, це, без перебільшення, в стислому вигляді фактично вся історія української орієнталістики, але зображена крізь призму особистостей, починаючи з кінця 40-х років ХХ ст. і до нашого часу. У цьому полягає унікальність, актуальність і величезне значення даного видання для до­слідників історії українського сходо­знав­ства та життя й діяльності його визначних представників, серед яких чільне місце по­сідає й сам І. Ф. Черніков, що віддав 60 років життя дослідженню історії Туреч­чи­ни. Для Харкова, історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, орієнталістів кафедри нової та новітньої історії ХНУ, яка має давні великі сходознавчі традиції, цінність спогадів І. Ф. Чернікова полягає ще й у тому, що все життя автора так чи інакше пов’язане з Харковом: за станом душі він вважає себе не тільки киянином, а й хар­ків’янином, обожнюючи це місто та його пам’ятки, хоча в Харкові Ігор Фе­до­рович прожив усього 9, але незабутніх років, його науковим керівником під час написання кандидатської дисертації був видатний, всесвітньо відомий харківський арабіст, доктор історичних наук, професор Андрій Петрович Ковалівський, серед харківських сходознавців було багато друзів та однодумців Ігоря Федоровича. Автори цієї рецензії, в свою чергу, пишаються багато­річною дружбою та співробітництвом із цією світлою особистістю (І. Ф. Черніков був офіційним опонентом на захисті до­кторської дисертації О. О. Чув­пи­ла 19 квітня 1995 р.).

У спогадах І. Ф. Чернікова для істо­риків української національної орієнта­ліс­ти­ки та широкого сходознавчого наукового загалу України цінні насамперед невідомі й маловідомі факти його власної біографії, які до цього ще не знайшли свого відобра­ження на сторінках друкованих видань. Ігор Федорович Черніков наро­дився 1 січня 1931 р. у селі Піски, Лох­виць­кого району, Полтавської області, де після закінчення Харківського сільсько­госпо­дар­сь­кого інсти­ту­­ту в будів­ницт­ві великого цукрового заводу брав участь його батько Федір Семенович Черніков (1904–1941). Мати – Серафима Петрівна Чернікова (1910–1988) працювала лікарем. Невдовзі сім’я Чер­ні­кових переїхала до Харкова, оскільки батька перевели на роботу до Респуб­лі­кан­ського цукротресту (Харків тоді, як відомо, був столицею України), мешкаючи в будинку по вул. Нов­го­род­ській, №33. У Харкові Ігор Федорович 1 вересня 1939 р. став учнем пер­шого класу 132-ї середньої школи, закінчивши його з похвальною грамотою. Однак після цього батька при­значили директором сільськогоспо­дар­сь­кого техні­куму в м. Дубно, Рівненської області і 16 серпня 1940 р. Ігор Федорович, як він пише, «остаточно розпрощався з рідним, любимим Харковом, де пройшло моє раннє і безпечне в усіх відношеннях дитинство». У Дубно, в «цьому тоді справді феноменальному райському куточку», де Ігор Федорович закінчив 2-й клас школи теж із похвальною грамотою, сім’ю Чер­нікових застала війна. Батько відразу ж пішов на фронт, обіймаючи посаду началь­ни­ка Головного продовольчого скла­ду Південно-Західного фронту в званні інтенданта 3-го рангу, тобто капітана. Уже на початку вересня 1941 р. від нього перестали надходити листи (останній від 9 вересня 1941 р.). В урочищі Шумейково, поблизу Лохвиці, де штаб Південно-Західного фронту разом із інтендантською командою Федора Семе­новича намагався вийти з оточення, сталося найстрашніше… Ігор Федорович із матір’ю змогли евакуюватися спочатку до м. Ка­ми­ши­на, Сталінградської області, а потім до м. Андижана (Узбекистан), де Серафима Петрівна працювала лікарем у місцевій лікарні та евакошпиталі. У цьому серед­ньоазійському обласному центрі Ігор Фе­до­рович успішно навчався в 3-6 класах (листопад 1941 – червень 1945 рр.).