АНТИРЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ І КРИЗОВІ ЯВИЩА В ХАРКІВСЬКІЙ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЕКЗАРХАТУ РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У 30-Х РОКАХ ХХ СТ.

Анотація

У статті розглядається процес інституалізації політичної складової внутрішньоцерковної кризи в Харківській єпархії Українського Екзархату (УЕ) Російської Православної Церкви (РПЦ) у 30-х роках ХХ ст. Автор виділив головні сфери діяльності Православної Церкви, які традиційно склалися протягом багатьох століть її присутності в українських землях. Досліджено, які з них Церква втратила в результаті антирелігійної політики комуністичної влади. Це, на думку автора, й спричинило глибокі кризові явища в українському православ’ї. Зазначено, що у 30-х роках ХХ ст. в українських землях політикою більшовиків було започатковано докорінні зміни у всіх сферах життя. В релігійному середовищі особливої гостроти набула антирелігійна політика комуністичної влади. Антирелігійна політика в радянській Україні 30-х років ХХ ст. провокувала появу численних конфліктів на релігійному ґрунті. Автор статті стверджує, що органи радянської влади свідомо йшли на загострення конфліктів з церковно-релігійним середовищем, нівелюючи і придушуючи невдоволення православних вірян антирелігійними заходами за допомогою потужного і безпощадного апарату насильства тоталітарної держави. Проаналізувавши суспільно-політичну ситуацію в УРСР, автор дійшов висновку, що коріння появи і розвитку кризових явищ в середині Українського Екзархату РПЦ знаходилось у позбавленні Церкви впливу на культурно-ідеологічну, соціально-економічну, публічно-правову й політичну сфери діяльності. УЕ постійно зазнавав руйнів них впливів і неприхованого тиску з боку політичних і каральних органів комуністичної влади. До війни проти Церкви долучились партійні, профспілкові, а також молодіжні організації. Радянська влада прийняла низку законів, якими юридично закріплювала за собою право проводити антирелігійну політику. Проілюстровано, що у цей період під постійним спостереженням і тиском перебували не тільки священнослужителі УЕ РПЦ, а й віруючі громадяни республіки. Залучивши численні архівні документи, автор статті показав, що у 30-х роках ХХ ст. одним з основних елементів цілеспрямованої політики репресій по відношенню до Церкви було закриття православних храмів, каплиць, церковних недільних шкіл, храмових бібліотек тощо. З метою демонстрації фальшивого народовладдя сталінський режим змушував збирати підписи так званих небайдужих громадян, які виступали за закриття православних храмів на Харківщині. Чимало першоієрархів Харківської єпархії УЕ РПЦ, священно-служителів, парафіян було репресовано і загинули у сталінських катівнях. Антирелігійна політика радянської влади 30-х років ХХ ст. в УРСР, масові репресії зруйнували Харківську єпархію УЕ РПЦ.

Ключові слова: церква, храми, Харківська єпархія, радянська влада, держава, репресії, криза.

The article deals with the process of institutionalization of the political component of the internal church crisis in the Kharkiv diocese of the Ukrainian Exarchate (UE) of the Russian Orthodox Church (ROC) in the 1930’s. The main purpose of the article is to analyze the emergence and development of the crisis in the Ukrainian Exarchate of the Russian Orthodox Church in the 1930’s. The author highlights the main areas of activity of the Orthodox Church which have traditionally developed over many centuries of its presence in the Ukrainian lands and which of them were lost by the Church as a result of the anti-religious policy of the communist government. This fact, according to the author, led to deep crisis phenomena in Ukrainian Orthodoxy. It is noted that in the 1930’s the Bolsheviks’ policy initiated fundamental changes in all spheres of life in the Ukrainian lands. The power of Soviet Ukraine began an ideological war against the Orthodox Church. In the religious environment, the anti-religious policy of the communist government acquired particular urgency. The anti-religious policy in the Soviet Ukraine in the 1930’s provoked the emergence of numerous conflicts on religious grounds. The author argues that the Soviet authorities deliberately pursued a policy of exacerbating the conflicts with the church-religious environment, leveling and suppressing the dissatisfaction of Orthodox believers with anti-religious measures through the powerful and ruthless apparatus of violence of a totalitarian state. Having analyzed the socio-political situation in the Ukrainian SSR, the author came to the conclusion that the roots of the emergence and development of crisis phenomena in the Ukrainian Exarchate of the ROC were in depriving the Church of influence on the cultural-ideological, socio-economic, public-law and political sphere of activity. The UE constantly experienced destructive influences and undisguised pressure from political and punitive bodies of the communist government. Party, trade union, and youth organizations joined the war against the Church. The Soviet government adopted a number of laws that legally enshrined the right to pursue an anti-religious policy. It has been illustrated that during this period, not only the clerics of the UE of the Russian Orthodox Church, but also religious citizens of the republic, were under constant supervision and pressure. Having studied numerous archival documents, the author showed that in the 1930’s one of the main elements of a targeted repression policy towards the Church was the closure of Orthodox churches, chapels, church Sunday schools, temple libraries, and the like. In order to demonstrate false democracy, the Stalinist regime compelled to collect the signatures of so-called non-indifferent citizens, who advocated the closure of Orthodox churches in the Kharkiv Region. Many of the First Hierarchs of the Kharkiv Diocese of the UE of the Russian Orthodox Church, clergymen, and parishioners were repressed and killed in the Stalinist torture chambers. The anti-religious policy of the Soviet government in the 1930’s in the USSR and mass repressions destroyed the Kharkiv Diocese of the UE of the Russian Orthodox Church. The author concludes that the mass repressions of the Orthodox Church in Kharkiv was a logical implementation of the Bolshevik policy in the religious sphere. According to its results, the organizational structure of not only the Kharkiv diocese, but the entire Orthodox Church in Ukraine was destroyed. The party and penal organs of the USSR actively engaged in the physical destruction of the confessors of the Orthodox faith.

Key words: church, Kharkiv Diocese, Soviet government, state, repressions, crisis.