СУБ’ЄКТИВНІ ТРУДОВІ ПРАВА ПРАЦІВНИКА ЯК ОБ’ЄКТИ ПРАВА НА ЗАХИСТ

Анотація

Метою статті є визначення особливостей суб’єктивних трудових прав працівників як об’єктів права на захист та їх впливу на здійснення та захист цих прав. Робиться висновок, що характер суб’єктивних трудових прав безпосередньо впливає на їх здійснення та захист. При цьому саме характер суб’єктивного трудового права обумовлює й ефективні способи захисту такого права в разі його порушення. Застосування цивілістичної теорії про класифікацію суб’єктивних цивільних прав на абсолютні та відносні до класифікації суб’єктивних трудових прав дасть змогу визначити такі ефективні способи захисту. До абсолютного суб’єктивного трудового права слід віднести право на працю. За своїм характером воно належить до особистих немайнових прав фізичної особи, а тому особливості його здійснення та захисту врегульовані Книгою 2 ЦК. Будучи абсолютним правом, воно здійснюється людиною своєю волею, незалежно від волі інших осіб, за допомогою власних активних дій. Основними ж обов’язками всіх інших осіб - суб’єктів приватного права, є обов’язок не створювати перешкод та в інший спосіб не порушувати право на працю людині, яка його реалізує. Саме тому право на захист надається щодо будь-якого суб’єкта, який порушив цю заборону, а спосіб захисту, як правило, полягає в зобов’язанні порушника припинити дії, що порушують право на працю. До відносних суб’єктивних трудових прав необхідно віднести суб’єктивні права як елементи індивідуальних трудових правовідносин, яким кореспондують активні обов’язки роботодавця. Такі права працівник не може здійснити без виконання активного обов’язку з боку роботодавця. Порушенням же такого права є невиконання або неналежне виконання роботодавцем покладеного на нього активного обов’язку. Відповідно природним способом захисту такого права є спонукання роботодавця до виконання добровільно невиконаного обов’язку.