РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ПРАЦЮ ЖІНКАМИ: ГЕНДЕРНІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ

Анотація

Метою даної статті є характеристика гендерних проблемних аспектів реалізації права на працю жінками та визначення можливих шляхів подолання окреслених проблем. Автор наголошує, що реалізація права на працю у сучасних умовах розвитку людської цивілізації, здавалося б, вже мала відбуватися без проблем, з огляду на розвиток людської свідомості та доволі потужну нормативну базу, що регулює це питання. Але в реалізації права на працю жінками є і досі проблеми, які привертають увагу міжнародних профільних організацій, окремих країн і тому вони потребують наукових досліджень з метою їх подальшого вирішення. Обґрунтовується, що реалізація права на працю має бути гарантована для всіх людей без винятку, незалежно від їхніх особистих характеристик, соціального статусу, гендерної приналежності, етнічного походження чи інших факторів, які не стосуються професійної придатності. Це – демократична цінність сьогодення, аксіологія сучасності. Заходи, які впроваджуються на законодавчому рівні, повинні враховувати індивідуальні особливості кожної особи, створюючи майданчик для використання нею прав у тому ж самому обсязі, що і для інших людей, та забезпечувати умови, які дозволяють кожному працівнику використати своє право на працю, незалежно від фізичних, соціальних та інших характеристик. Робиться висновок, що в регламентації права на працю втілюється прояв соціальної гідності; а міжнародні стандарти права на працю акцентують увагу на тому, що право на працю включає свободу вибору людини заробляти собі на життя працею, яку держави, що беруть участь у цьому пакті, мають забезпечити. Таким чином, можливість реалізації цього права є прямим наслідком несення відповідальності держави як гаранта соціальної справедливості. Гендерна рівність має починатися з локального рівня - підприємств, установ, організацій. Саме тут, у практичному щоденному середовищі, формується реальний соціальний досвід рівності чи дискримінації. Отже, колективні договори - ключовий інструмент для реалізації гендерної рівності у трудових відносинах, а угоди соціального діалогу - у соціально-трудових відносинах. У боротьбі з дискримінацією існує небезпека виникнення, а точніше штучного створення нових нерівностей. Тому важливо зберегти баланс, розумність між захистом прав і обов‟язком враховувати об‟єктивні фізіологічні відмінності - зокрема, у випадках охорони праці жінок.