ПРАВОВА ПРИРОДА ІНСТИТУТУ СПІВУЧАСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Анотація

В науковій публікації підіймається питання правової природи інституту співучасті, адже у переважній більшості випадків законодавець спільне умисне вчинення кримінального правопорушення декількома особами відносить до обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність. Безумовно це пояснюється ступенем суспільної небезпекності, що збільшується за рахунок умисної форми вини, спільної участі декількох суб’єктів кримінального правопорушення та вчинення лише умисних кримінальних правопорушень.
В статті досліджено об’єктивні та суб’єктивні ознак співучасті, що виражають спіль-ність діянь та умислу. Об’єктивні ознаки співучасті вбачаються в участі декількох суб’єктів кримінального правопорушення та спільній діяльності співучасників, що має місце, коли настання суспільно-небезпечних наслідків є результатом дій кожного співучасника, незалежно від ролі у вчиненні злочину. До суб’єктивних ознак співучасті, то відповідно до ст. 26 КК України вони визначені як «умисна спільна участь … у вчиненні умисного кримінального правопорушення». Умисна спільна участь характеризується вчиненням кримінального правопорушення співучасниками з умисною формою вини. Усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх дій і утворює умисну спільну участь, тобто дії кожного співучасника мають бути з прямим або непрямим умислом. Вчинення кримінального правопорушення декількома суб’єктами через необережність не утворює співучасті. Наступною суб’єктивною ознакою співучасті є вчинення умисного кримінального правопорушення, що виходить зі змісту ст. 26 КК України
Розглянуто дискусійне питання щодо існування співучасті з непрямим умислом, за умови, що один із співучасників усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо припускає їх настання, хоча і не бажає цього