ВІД ВИСЛУХОВУВАННЯ ДО ЗГОДИ: УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВРАХУВАННЯ ДУМКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ТА УКЛАДАННЯ СІМЕЙНИХ ДОГОВОРІВ

Анотація

 Актуальність дослідження визначається недостатнім розвитком механізмів врахування думки дитини у сімейно-правових відносинах України, особливо при укладенні сімейних договорів, які безпосередньо впливають на права та інтереси дитини. Незважаючи на закріплене законодавством право дитини бути вислуханою, його фактична реалізація на практиці часто носить декларативний характер. Проблема врахування думки дитини є актуальною не лише у судових спорах, а й у договірних відносинах, де відсутність чітких процедурних гарантій може призводити до того, що рішення щодо важливих аспектів сімей-ного життя приймаються лише батьками, без врахування позиції дитини. Подібна ситуація спостерігається і в зарубіжних правових системах, навіть там, де процедурні механізми участі дітей формально передбачені, що свідчить про загальносвітовий характер проблеми. Метою статті є виявлення прогалин та протиріч у законодавстві і правозастосовній практиці України щодо врахування думки дитини у сімейно-правових відносинах, зокрема при укладенні сімейних договорів, та обґрунтування науково аргументованих рекомендацій щодо вдоскона-лення правового регулювання з урахуванням інтересів дітей. Методологія дослідження включає аналіз нормативно-правових актів України та міжнародних документів, порівняльно-правове дослідження, критичний та системний аналіз, а також вивчення судової практики та емпіричних даних міжнародних організацій, таких як OECD та UNICEF. У результаті дослід-ження встановлено, що для забезпечення ефективної участі дитини доцільно застосовувати диференційований підхід: обов’язкове надання згоди для дітей з 14 річного віку та обов’яз-кове вислуховування і врахування думки для дітей молодшого віку з процедурним закріпленням механізмів фіксації та аналізу їх позиції. Для дітей молодше 6 річного віку пропонується закріплення презумпції згідно з якою батьки вважаються такими, що діють у найкращих інтересах дитини, молодше 6 років. Особлива увага у статті приділяється сімейним договорам, де відсутність належних процедур може зменшувати захист прав дитини, а запропоновані підходи сприяють їх ефективному укладенню з урахуванням думки неповнолітніх. Запропоновані механізми реалізації прав дитини забезпечують дійсне врахування її думки, підвищують ефективність сімейного договірного регулювання і сприяють формуванню умов для запобігання конфліктам між правами дитини та інтересами дорослих.