РОЛЬ ЗАЙВИХ СЛІВ У ЗАГАЛЬНОПИТАЛЬНОМУ ВИСЛОВЛЕННІ (на матеріалі сучасної французької мови)

Анотація

У цій статті досліджується модальний аспект функціонування зайвих слів у загальнопитальному висловленні, встановлюються закономірності препозитивного та постпозитивного вживання таких модалізаторів у стверджувальних та заперечних загальнопитальних конструкціях і визначається їхня роль в ілокутивній орієнтації подібних конструкцій.

Ключові слова: власне-питальне загальнопитальне висловлення, зайве слово, ілокутивна сила, невласне-питальне загальнопитальне висловлення, модалізатор, пропозиція.

В этой статье исследуется модальный аспект функционирования лишних слов в общевопросительном высказывании, устанавливаются закономерности препозитивного и постпозитивного употребления этих модализаторов в утвердительных и отрицательных общевопросительных конструкциях и определяется их роль в иллокутивной ориентации таких конструкций.

Ключевые слова: иллокутивная сила, лишнее слово, модализатор, несобственно-вопросительное общевопросительное высказывание, пропозиция, собственно-вопросительное общевопросительное высказывание.

In this article a modal aspect of extra words, functioning in total question utterance is studied, regularities of prepositional and postpositional usage of such modalizers in affirmative and negative total question constructs are established and their role in the illocutionary focus of these questions is defined. In questions extra words play not only the role of the operators in the verbal interaction, which are used by the speaker to specify one’s communicative intention, but they also create the «cumulative effect», in other words, the continuum of question – narration with a peripheral question seme and with the central declarative seme, that is, they are used mostly in improper interrogative utterances. Among the special markers of the «cumulative effect» there are morphemes: non, oui, n’est-ce pas, hein, pas vrai and utterances with idea predicates in postposition and (rarely) in preposition (je crois, crois-tu?, tu imagines?, je suppose, je pense, etc.). Constructs with prepositional idea predicates characterize proper interrogative utterances (bipolar constructs, which request the alternative to reply oui or non). Markers under analysis are used to request approving of the proposition (thinkable content of the utterance) and play the role of support (modus) of the question (dictum), because they are the explicit modus part, that directs the question illocutionary in some communicative case.

Keywords: extra word, illocutionary force, improper interrogative utterance, modalizer, proper interrogative utterance, proposition.