ВИТОКИ ТЕОРІЇ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ: АКТУАЛІЗАЦІЯ ВЧЕННЯ Л. БУЛАХОВСЬКОГО

Анотація

Проблематика невербальної комунікації – це засоби її репрезентації, метамова, науковий апарат, методологія, методики, принципи омовлення і под. В Україні зазначена галузь належить до малодосліджених, позбавлених національної концепції. Актуалізував проблематику невербальної комуникації в українському мовознавстві Л. Булаховський в сер. ХХ ст.: на основі вивчення праць зарубіжних і радянських учених він розглянув низку проблем, пов’язаних із з’ясуванням сутності явища, що окреслює параметри невербальної чи паравербальної комунікації, зокрема її зв’язок із комунікацією вербальною, особливості становлення й розвитку, лінгвістичний статус, типи та функції невербальних засобів тощо. Зазначене дає підстави стверджувати, що саме Л. Булаховський стоїть біля витоків теорії та історії української невербаліки.

Ключові слова: невербальна комунікація, невербаліка, теорія та історія української невербальної комунікації, паравербальна комунікація, система поглядів Л. Булаховського.

Проблематика невербальной коммуникации – это средства ее представления, метаязык, научный аппарат, методология, методики, принципы вербализации и под. В Украине названная отрасль принадлежит к малоисследованным, лишенным национальной концепции. Актуализировал данную проблематику в украинском языкознании Л. Булаховский в сер. ХХ ст.: на основании изучения трудов зарубежных и советских ученых он рассмотрел ряд проблем, связанных

с выяснением сути явления, указав на параметры невербальной или паравербальной коммуникации, в частности ее связь с коммуникацией вербальной, особенности становления и развития, лингвистический статус, типы и функции невербальных средст и т. д. Проделанный анализ позволяет утверждать, що именно Л. Булаховский стоит у истоков теории и истории украинской невербалики.

Ключевые слова: невербальная коммуникация, невербалика, теория и история украинской невербальной коммуникации, паравербальная коммуникация, система взглядов Л. Булаховского.

The non-verbal and paralingual means alongside with the verbal ones belong to the parameters that of a “live” speech in particular colloquial or folk- colloquial. These parameters are realized in an every discourse practice of a certain person who represents a certain nation, a linguistic culture. These non-verbal and paralingual means accompany a verbal communication. The following questions constitute the problematic items of a non-verbal communication: the characteristics of a non-verbal communication system, the means of its representation, the metalanguage, a scientific terminology, the methodology, the representation of the methods of its description, the principles of its verbalization, taking into account the ornamental means of a language, Ukrainian discourse practice with non-verbal means, the principles of dictionary compiling of non-verbal signs in Ukrainian linguistic culture (lexicographic non-verbalics) etc. A non-verbal communication as a communicative phenomenon was investigated by foreign linguists at the end of the XXth century (M. Arhile, R. Berdwistle, R. Ackman, V. Frizen, A. Pees, D. Hall, I. Horelov, H. Kolshansky, V. Labunska, T. Nikolaeva, H. Cradelin). In Ukraine this domain belongs to a less investigated one, deprived of a national conception. But L.  Bulakhovsky actualized the problem of a non-verbal communication in Ukrainian linguistics in the middle of the XXth century. Nowadays there are scientific researches of Ukrainian linguists (A. Bartashova, S. Holoschuk, H. Demydenko, N. Kolovorotna, T. Osipova, I. Popyk, I. Putsyata, L. Soloschuk, O. Starodubtseva, O. Teslya, O. Yanova and the others). In the researches of the abovementioned linguists a non-verbal experience of the Ukrainians hasn’t been elucidated, the theory hasn’t been elaborated; these factors cause the use of a foreign scientific literature and the implementation of foreign strategies and tactics which in their turn have a negative influence on the formation of a national self-consciousness and self-identification of a certain speaker and the nation in general. The goal of this scientific research – to characterize the views of L. Bulakhovsky on the problem of a non-verbal communication who, after a thorough analysis of the works of foreign and soviet psychologists, physiologists and linguists (V. Behtereva, V. Vundt, D. Due, F. Zelinski, O. Jesperson, F. Kainz. L. Levi-Brull, I. Pavlova, I. Sechenova), analyzed a set of topical issues connected with the essence of the phenomenon that defines the parameters of a non-verbal and paralingual communication, in particular its connection with a verbal communication, the peculiarities of its development, a linguistic status, the specificity of functioning, the types and fnctions of non-verbal means. All these enumerated factors give reasonable grounds to assert that L. Bulakhovsky was one of the founders of the theory and history of Ukrainian non-verbalics.

Keywords: non-verbal communication, non-verbalics, theory and history of Ukrainian nonverbal communication, paraverbal communication, system of views of L. Bulakhovsky.