МОВНА ГРА В КОНТЕКСТІ ПОСТМОДЕРНОЇ ПОЕТИКИ Й СТИЛІСТИКИ

Анотація

Сучасне осмислення мовної гри в науковому дискурсі відзначене поліаспектністю й різновимірністю вивчення: від загальних світоглядно-естетичних засад до власне лінгвальних засобів її авторського втілення. Особливої функційності мовна гра набула в текстах української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття (формат постмодернізму), що зумовлено зміною художньо-естетичних домінант і, відповідно, стилістичних ресурсів текстотворення. У статті прокоментовано світоглядно-естетичні засади мовної гри як дискурсивного феномену й конкретизовано лінгвостилістичні засоби (фігури) реалізації мовної гри в постмодерному дискурсі.

Ключові слова: мовна гра, лінгвальні засоби, ігровий ефект, ігрова поетика.

Современное осмысление языковой игры в научном дискурсе характеризуется полиаспектностью изучения: от общих мировоззренческо-эстетических принципов к собственно лингвальным средствам ее авторского воплощения. Особую функциональность языковая игра получила в текстах украинской поэзии конца ХХ – начала XXI века (формат постмодернизма), что обусловлено изменением художественно-эстетических доминант и, соответственно, стилистических ресурсов текстообразования. В статье прокомментированы мировоззренческо-эстетические принципы языковой игры как дискурсивного феномена и конкретизированы лингвостилистические средства (фигуры) реализации языковой игры в постмодернистском дискурсе.

Ключевые слова: языковая игра, лингвальные средства, игровой эффект, игровая поэтика.

Modern understanding of language games in scientific discourse is characterized by its polyaspectual and multi-faceted study: from general world view and aesthetic principles to the author’s lingual means of its expression. Language games acquired special functionality in Ukrainian poetry texts of the late XX – early XXI centuries (the format of postmodernism), due to the change in artistic and aesthetic dominants and thus the stylistic resources of text creation. The article comments on the ideological and aesthetic principles of language game as a discursive phenomenon and specifies lingual stylistic means (figures) of language game realization in postmodern discourse. It is provided a descriptive analysis of the language game of poetic and stylistic in the postmodern context. Particular attention is paid to the different figures of speech, such as paronomasia, lipogram, pangram, amphibology, anaphora, anacoluthon, acronogram, pantoryma, polymetry, and palindrome in the article. All the depicted features are not the last one. It is concluded that the language game operates on different level of the literary text, so, because of that, all the typology and classification of the game poetic would be widened and added. The article is refer to the work of leading scientists, whose researching became canonic in the developing of the game problematic of the text, such as Witginshtein, Heyzinga, M.Kozhin, N.Tamarchenko and V.Sannikov.

Keywords: language game, lingual means, game effect, game poetics.