ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ОРАТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Анотація

У статті визначено теоретичні засади публічного спілкування, що становить мету роботи. Актуальність проблеми статті визначається необхідністю засвоєння кожною особистістю, чия професійна зайнятість тісно пов’язана з мовно-комунікативною діяльністю, понять і основних категорій наукового, педагогічного, офіційно-ділового, політичного дискурсу, що здійснюється на основі державної мови, має різні форми вияву. Досліджено, що зазначений тип мовної комунікації регулюється стратегіями і тактиками учасників, постає як синтез когнітивних, мовних, соціальних, психологічних, етичних, гендерних, етнічних чинників. Доведено, що ефективність спілкування сьогодні ставиться в однозначну залежність з ораторським мистецтвом комунікантів. Запропоновано комунікантам методику якісної підготовки до публічного виступу й виголошення промови.

Ключові слова: публічна комунікація, комунікативна лінгвістика, публічний виступ, ораторська майстерність, дискурс, когнітивні й мовні чинники, мовленнєві жанри, вербальні й невербальні засоби, засоби фасцинації, мовленнєвий етикет, комунікативна компетентність.

Based on the analysis of domestic and foreign scientific research into the basics of linguistic communication, the paper determines the theoretical principles of public speaking in all spheres of human activity: educational, scientific, political, legal, business, economic, etc., which suggests the objective of the present paper. The urgency of the problem explored in the paper is stipulated by the need for every educated person whose professional occupation is closely related to language and communicative activity to learn the notions and basic categories of scientific, pedagogical, official and business, and political discourse as a type of communication that is held on the basis of the official language, acquires different forms of manifestation (oral, written, paralingual etc.). It has been found that the said type of linguistic communication is regulated by the strategies and tactics of its participants; is brought to life as a synthesis of cognitive, linguistic, social, psychological, ethical, gender, ethnic factors; is specified by a particular range of questions; and results in forming a variety of speech genres: speeches, messages, reports at scientific conferences, political debates, business negotiations, discussions, interviews, briefings etc. It has been proved that today the efficacy of communication is geared directly to the development of the oratory skills of communicants – to their ability to suggest ideas in a logical way, correctly, conclusively, and figuratively, that is with masterly skill. The skills of eloquence are developed in the course of rhetoric training, which helps to master the verified-by-experience system of techniques, means, figures and patterns intended to achieve the communication goal – a productive cooperation. The communicants have been suggested a methodology of a quality preparation for public speaking and making reports, mastering the speech techniques, verbal and non-verbal means of communication, skillful conducting of business conversations, negotiations, professional maintaining of their own views in debates and discussions, skillful delivery of university classes. The recommendations given will be useful for teachers, lawyers, journalists, managers, politicians, business people for whom the skills of communication and public speeches make up their professional qualification features, requiring the orator’s perfect arrangement of speech, mastery of means of logical influence over the listeners, rhetoric expressive means, knowledge of language etiquette formulae. Thus, the speaker’s oratory skills are expressed through their mastery of the oratory style, the manner in front of the audience, strategies of coping with anxiety, ability to give prompt answers, appeal to the opponent in a discussion or debate.

Key words: public communication, communicative linguistics, public speech, oratory skill, discourse, cognitive and linguistic factors, speech genres, verbal and non-verbal means, means of fascination, speech etiquette, communicative competence.