РАДІСТЬ ЯК ЦІННІСНО-СМИСЛОВИЙ ФЕНОМЕН У ТЕКСТІ КНИГИ СПОГАДІВ ІРИНИ ЖИЛЕНКО «HOMO FERIENS»

Анотація

Представлено результати феноменологічного підходу до індивідуально-авторського осягнення радості як ціннісного смислу, що генерується в процесі породження тексту. Засвідчено інтенційну присутність феномена радості у свідомості письменниці Ірини Жиленко. Описано здійснення інтенції засобом актуалізації ціннісного відношення як основи формування в тексті ціннісного смислу, що реалізується під радикалом модусу. Окреслено надфразні єдності, релевантні для дискурсивного розгортання смислу з огляду на характер модусної організації їхньої глибинної структури та лексико-семантичне й синтаксичне оформлення поверхневої структури. З’ясовано специфіку апріорно-апостеріорного синтезу осмислення радості як ціннісного феномена.

Ключові слова: текст, смисл, інтенція, ціннісне відношення, модус, надфразна єдність, авторська формула, ідіоглоса.

The article presents the phenomenological approach to the individual-author’s reflection of joy as a value sense generated in the process of text production. The topicality of the study is determined by the need to comprehend the essential phenomena, which comprise certain aspects of a person’s outlook related to emotions in the process of life activity. Linguistic boundaries of the problems are largely due to the specific feature of the text, which is consistent with its ability to actualize the phenomena of the world, where the author’s consciousness reaches, with the help of the means of the lingual code. The purpose of the article is to present the text of the book of memoirs «Homo feriens» in the aspect of individually-authoring comprehension of the knowledge about the emotional plan of the person, which is connected with the realization of the phenomenon of joy as a universal sense. In accordance with the goal the following tasks have been put: to highlight text segments that correlate with the translation of value sense of «joy»; trace the deployment of a defined value sense under the modus radical; to define lingual signals for actualization of value sense; to characterize the phenomenon of joy in the aspect of the dichotomy of apriori and aposteriori senses. The suggested method of phenomenological analysis revealed the intentional presence of the phenomenon of joy in the mind of the writer. The reason for this was the allocation of a semantically integral system of author idiogloses, which in the text statements express a personally-subjective value relationship, which is realized as an intention, the implementation of which leads to the discursive deployment of sense, fixed by the outline in the text of the supraphrase unities, marked by the specificity of the modus-like organization of the deep structures in the text. The results of the analysis produce generalizations that are relevant to apriori and aposteriori character perception of the phenomenon of joy as a text sense: 1. The reflection of joy as the current apriori text sense is carried out within the context being formed by means of the lexicalsemantic and syntactic organization of supraphrase unities, and is characterized by the outline of the faces that reveal individual and authorial accents in understanding of this phenomenon in view of the actualization of other phenomena relevant to its comprehension, intentionally present in the mind of the writer. 2. The embedding of the basic textual sense, fulfilling the author’s intention, is accompanied by the generation of specific aposteriori sense, denoted by the affirmation of the phenomenon of joy as a value and associated with the actualization of the so-called author’s formulas in the structure of supraphrase unities.

Key words: text, sense, intention, value relation, modus, supraphrase unity, author’s formula, idioglos.