ЛІТУРГІЙНА ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКА МОВА В МОВНО-КУЛЬТУРНІЙ СИТУАЦІЇ ГАЛИЧИНИ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Н. В. Пуряєва

Анотація


У статті висвітлено роль церковнослов’янської мови як літургійної в мовно-культурній ситуації Галичини ХІХ – першої половини ХХ ст. При цьому приділено особливу увагу літургійно-обрядовому аспекту тогочасної мовної полеміки, висвітлено ключові аргументи Церкви в обстоюванні її збереження.

Ключові слова: літургійна мова, церковнослов’янська мова, УГКЦ.

 

В статье высветлена роль литургического церковнославянского языка в культурно-языковой ситуации Галиции ХІХ – первой половины ХХ вв. При этом особое внимание уделено церковно-литургическому аспекту языковой полемики того времени, касающиеся литературного языка и отображения в нем церковнославянского наследия, определены ключевые аргументы Церкви о необходимости его сохранить.

Ключевые слова: литургический язык, церковнославянский язык, УГКЦ.

 

Old Church Slavic Language in Galicia of XIX – early XX was one of the central objects of Ukrainian intellectuals’ attention, appearing in the context of various cultural ideologies, political lines and linguistic concepts. Ukrainian linguistics contains a lot of profound studies dedicated to discussions on Old Church Slavic language as a basis of literary language in Galicia. Although, the mentioned polemics highlighted not only cultural, linguistic and literary, social and political aspect, but also church and liturgical aspect, which still does not get proper attention, while Old Church Slavic language in its original and main function is a liturgical language. The article is aimed to present the position of Church (meaning, first of all, defensiveposition related to Old Church Slavic language) in the defined situation, as well as its context and preconditions. Herewith, it is investigated that, despite the loss of the status of the predominant literary language and narrowing of the sphere of its functioning to the use in prays and church, liturgical Old Church Slavic language in the defined period played a significant role in linguistics and culture of Galicia. This, in particular, facilitated evolutional switch from Old Church Slavic language to Ukrainian language in churching, not revolutionary, as it was in Greater Ukraine, but from the other hand, it has slowed down the process for many years and caused “soft” (concerning Old Church Slavic antetype) character of Ukrainian translations of liturgical texts.

Key words: liturgical language, Church Slavonic language, Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC).


Повний текст:

PDF

Посилання


Барвінський О. Листи з Опілля. Ще кілька слів про потребу Народнёго молитовника // Правда. – 1869. – Ч. 40. – С. 335–336.

Барвінський А. Спомини з мого життя [упор. А. Шацька, О. Федорук]. – К.: Смолоскип, 2004. – 528 с.

Відчит проф. д-ра Пулюя в Празі. (Спомини про Куліша – Переклади сьв. Письма) [Електронний ресурс] // Дїло. – 27.07.1915. Режим доступу до вид: http://zbruc.eu/node/3944.

Голик Р. Голос душі: українські молитовники й стереотипи релігійної культури в Галичині // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2013. – Вип. 23. – С. 34–43.

Голик Р. Книжна культура, читання й етносоціальні уявлення галичан кінця ХІХ – початку ХХ століття // Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. – 2011. – Вип. 6. – С. 98–108.

Гусарчин П.Л. Кілька слів про потребу «Народнёго молитовника» // Правда. – 1869. – ч. 24. – С. 206–208.

Дзерович Ю. Справа щоденних молитов // Нива. – Ч. 4. – Львів, 1911. – С. 99–106.

Колб Н. «З Богом за Церкву і Вітчизну»: греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині у 90-х роках ХІХ століття. – Львів: Місіонер, 2015. – 372 с.

Кунцлер М. Літургія Церкви. – Львів: Свічадо, 2001. – 616 с.

Лесюк М.П. Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині: монографія. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. – 732 с.

Лист без коверти яко одповідь впр. крилошанину Малиновському на реферат Молитовника. Написав Іван Пулюй. – Відень, 1871. – 15 с.

Луцик Ю.М. Старо-церковно-слов’янська мова як мова релігійного культу. – Вінніпеґ, 1953. – 32 с.

Мозер М. Уживання української мови Греко-Католицькою Церквою в Галичині (1772–1859 рр.) // М. Мозер. Причинки до історії української мови. – Харків, 2008. – С. 474–561.

Пулюй І. Молитовник. Псалтир [за заг. ред. В. Шендеровського].– К.: Вид-во «Рада». 1997. – 271 с.

Пуряєва Н. Греко-католицький митрополит Сильвестр Сембратович і народна мова в молитвах [Електронний ресурс] // Тези VІІ Міжнар. наук. конференції «Глобалізація / європеїзація і розвиток національних слов’янських культур» (до Дня слов’янської писемності і культури) (Національна бібліотека ім. В. Вернадського, Київ, 24 травня 2016 р.). Режим доступу до вид: http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/752.

Пуряєва Н. Митрополит Андрей Шептицький і українська мова в богослужінні // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасна українська нація: мова, історія, культура» (16 березня 2016 р., м. Львів; Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького). – Львів, 2016. – С. 315–317.

Рудейко В. Оновлення літургійного благочестя в УГКЦ у світла повернення до джерел [Еелектронний ресурс]. Режим доступу: http://liturhika.blogspot.com/2014/05/blog-post.html.

Священна і Божественна Літургія во святих отця нашого Йоана Золотоустого. – Рим, 1968 – 252 с.

Стоколос Н.Г. Українізація православ’я (з історії Православної церкви у 20-30-х рр. ХХ ст.). – К., 1998. – 52 с.

Тилявський І. Літургічна комісія та її переклади під проводом Патріярха Йосифа // Bohoslovia. – Ч. 49. – Рим, 1985. – С. 151–166.

Федорів Ю. Яка мова Господу наймиліша? (Кілька думок з приводу українізації богослужбових текстів – порядком дискусії) [Електронний ресурс] // Нива. –1977 (липень). Режим доступу до жур.: http://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/yaka-mova-hospodu-najmylisha.

Щепанюк М. В якій мові відмовляє наш нарід свої щоденні молитви? // Нива. – 1922. – Т. 17. – С. 149–150.




DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.814502

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.