ЛІНГВОКОМУНІКАТИВНІ АСПЕКТИ УКРАЇНСЬКОГО «ЧОРНОГО ГУМОРУ» (на матеріалі оповідань Ю. Винничука)

Анотація

У статті з опертям на низку оповідань відомого сучасного українського письменника Ю.Винничука аналізуються особливості втілення комунікативних смислів у текстах «чорного гумору» – одному із різновидів одивнених художніх творів. Здійснюється спробаn розмежування текстів абсурдизму й «чорного гумору». Із цією метою використовується низка нових понять, зокрема недиспозиційних предикатів, гри модальностями й тональностями мовлення. Специфіка комунікативних смислів, які народжуються в текстах «чорного гумору», полягає у веселому «розвінчанні» різноманітних стереотипів, що сфор- мувались у суспільному житті людини, а також «десакралізації» низки понять людського життя.

Ключові слова: одивнений текст, «чорний гумор», комунікативний смисл, недиспозиційний предикат, гра модальностями, гра тональностями.

Ukrainian literature lacks a deeply rooted tradition of the so-called «black humour», a phenomenon widely spread in many world literatures. Works of individual authors, first by Yu. Vynnychuk – «the father of modern Ukrainian black humour», have recently filled this gap. The urgent problem of conceptualizing this phenomenon arises, together with revealing the communicative-lingual bases of its creation, the mechanisms of forming peculiar communicative senses of estranged character within its borders. The most important device of creating «black humour» in Yu. Vynnychuk’s texts is de-sacralization of social stereotypes and corresponding concepts. Both traditional for «black humour» concepts «life», «death», «physical disability», «mental illnesses», «family», «friendship», «love», «sexual relations», etc. and practically tabooed from the point of view of humorous attitude concepts «patriotism», «national symbols», «important state events», etc. are subject to this procedure. One of the most important features and at the same time differences of «black humour» from behavioral absurd is that within its borders the non-dispositional predicates used there and non-dispositional contexts, situations and others formed by them are combined with various lingual-communicative «games», in particular, «the game of tonalities» when implementing the textual story, «the game of modalities» when representing and perceiving this story and some others. The specificity of communicative senses born in texts of «black humour» lies in merry «dispelling» and reduction of stigmata formed in people’s social life as well as desacralizing the set of notions of daily people’s routine. Topical is the comparative analysis of lingual means use when creating «black humour» in texts of various ethnic lingual cultures and communicative senses born by them.

Key words: estranged text, «black humour», communicative sense, non-dispositional predicate, game of modalities, game of tonalities.